— Для мене буде безчестям відкинути твоє примирення, пане.
Молоді люди відрекомендувалися один одному своїми повними іменами. Яцека, звичайно, покоробило походження Марка, але він усе ж таки вирішив закрити на це очі.
— Послухай, пане Кражевський, — сказав Тимофій, злегка усміхнувшись, — здається, я сьогодні розбив твій глечик меду. То дозволь мені відшкодувати завдані збитки.
Сокольничий не заперечував. Марко все ще був не дуже задоволений таким примиренням, хоча й розумів, що іншого виходу немає, тому похід у корчму скрасив його досаду — не було випадку, щоби він відмовлявся від можливості випити. А коли попередня можливість була згаяна таким негідним чином, то й поготів.
У корчмі під наглядом пана Айзіка служниці наводили лад, розставляли столи, змітали черепки від побитого посуду. Усі потроху заспокоювалися після пережитого потрясіння. Дійсно, уже давненько тут не траплялося бійок! Тому повторна поява трьох бешкетників, спричинила паніку серед усіх служниць, включно із самим Айзіком.
— Шановний пане Айзіку, твоя варена така добра, що ми не можемо більше без неї обходитися! — весело сказав Марко.
Корчмар усе зрозумів, усміхнувся й не став відмовляти молодим людям.
— Ласкаво просимо! — запросив єврей.
Кражевський із Марком пройшли вперед, але Тимофій затримався біля господаря і спитав:
— Дозволь тебе запитати, пане. Чому ти сказав війту правду?
Єврей усміхнувся і ввічливо відповів:
— Я звик говорити правду й не люблю, коли в моїй корчмі одні гідні відвідувачі ображають других не менш гідних відвідувачів, якими я дорожу не менше за інших.
— Я вдячний тобі, пане, за твою правдивість і повагу до мене, низового козака, — Тимофій протягнув Айзіку руку.
Здивований корчмар не наважувався потиснути руку Тимофієві — жодного разу ні шляхтич, ні інша людина не подали йому, усіма знехтуваному єврею, руки. А тут!
— Хіба шляхтич подає руку простому єврею? — запитав Айзік, усе ще не вірячи в це.
— Ну, можливо, інший пан-шляхтич і ні, а Тимофій Клесінський подає. До того ж уважає за честь потиснути руку чесній і порядній людині! — відповів Тимофій.
Усе ще вражений такою неймовірною поведінкою молодого козака, Айзік потиснув своєю випещеною ручкою сильну долоню Тимофія.
Насамкінець можна додати лише те, що троє молодих людей, забувши релігійні та станові забобони, того вечора напилися вщент. І так безбожно та ґрунтовно, що корчмар, який чудово знав пана Яцека, просто велів доставити всіх трьох до Кражевського додому тверезіти й відсипатися після пиятики.
Наступного ранку всі троє прокинулися в будинку пана Яцека. Кожен почувався препогано. У Марка з Тимофієм боліли голови, але після розсолу їм полегшало. Особливо погано було ляхові — Кражевський часто багато випивав, однак не був занадто міцним, аби вживати хмільне в такій кількості, як це робили двоє молодих козаків. Тому він лежав у ліжку зовсім хворий. І за це бідоласі було страшенно соромно.
Пан Яцек Кражевський був людиною непоганою, тільки бідною. Сім’я його збідніла, та що там збідніла — була розорена через невміле ведення господарства у власному невеликому маєтку. Але головною причиною розорення стала не безгосподарність роду Кражевських, а нестримне марнотратство. Всі одержані прибутки розтрачалися і пропивалися в нескінченних веселих гулянках, величезні суми переводилися на дорогий одяг, зброю й коней. Вичавлюючи останні соки зі свого невеличкого маєтку, батько пана Яцека зважився нарешті здати його в оренду єврею. Але орендна плата, отримана від орендаря, згодом розтанула, мов березневий сніг, і шляхтич був змушений брати в борг. Борги й витрати його зростали, а прибутки зменшувалися. Зрештою, пан Кражевський помер, залишивши у спадок синові самі борги. Молодий Яцек був людиною практичною, тож у своєму скрутному становищі розсудив, що поправити все може тільки вигідним одруженням. Проте в Польщі жоден розсудливий батько не погодився б видати свою дочку заміж за жебрака Яцека. Тому молодий чоловік продав залишки батьківської спадщини, весь розкішний столовий посуд, хутра, зброю й коней, що ще залишалися, роздав борги, скільки міг, і вирушив в Україну, сподіваючись тут поліпшити свої фінансові справи.
Пан Яцек цілком міг розраховувати на успіх. Його перевагами були шляхетство й католицьке віросповідання, а це означало, що він міг вигідно одружитися на багатій православній шляхтянці, батьки якої мали потребу в родинних стосунках із польським шляхтичем.