1890 року з’явився у Нью-Йорку перший дванадцятиповер- ховий будинок, і відтоді вони не спинялися. Руйнуючи старі стіни й зводячи нові, місцеві мешканці при цьому намагалися зберегти добрі стосунки з богом навіть тоді, коли між собою в них не бувало гаразд. Церкви, як правило, зберігають, і вони стоять сірими пам’ятниками минулого, вирізняючись на тлі дзеркальних стін центрального Манхеттену. На Бродвеї з успіхом йде мюзикл «В тебе руки закороткі, щоб боксувати з богом», і на сцені Елвін-театру головну роль в цій виставі виконує колишня зірка музики диско Петті Ла- белл. Так чи інакше, в Нью-Йорку нині 1728 протестантських церков, 1254 синагоги, 438 католицьких соборів і 82 православні церкви. Про будДистські, індуїстські, сиктоїстські та інші заклади по сповіданню "екзотичних вірувань я не кажу, бо не був там. Не зустрічався і з членами сект, зокрема дуже численної, очолюваної південнокорейцем Муном; судячи з усього, цей Мун великий шахрай, про що вже не раз писали. Він прокрадався, спокушав прочанок, занурювався в сумнівні афери, але Муну раз у раз прощали, бо він запевняв, що діє від імені бога, до того ж бога, категорично настановленого проти соціалізму. В Америці церкви звільнені від податків. Мені розповідали про трьох пройдисвітів, які заснували й зареєстрували свою власну релігію і її храм з трьома парафіянами, до якого ці парафіяни приписали власну фабричку. Кілька років шахраї уникали податкового інспектора, доки не стрінулися з поліцією,
Тут розмовляють про любов, моляться за любов, випускають значки, білизну й талісмани з словами любові, але кожен думає про власне.
Втім, легко мені міркувати, живучи у велетенському чужому місті так недовго чи наїжджаючи сюди час від часу. Нью-йоркські жителі довговічніші за будинки. Вони повторюють, як закляття, слова про необхідність возлюбити. А людей стає усе більше,— де ж вхідні ворота з Європи до Америки для тих, хто квапиться до промислових американських столиць.
Джорджа Вашінгтона, легендарного президента, приводили до присяги саме тут, в Нью-Йорку. Решта президентів присягали й присягають в місті Вашінгтоні, але й звідти вони запевняють Нью-Йорк та його населення у вічній любові, бо не можна інакше.
Місто велике, і все в ньому може трапитись, місцеві статистики інформують, що в середньому за рік тут фіксується одна тисяча вісімсот убивств, десять тисяч згвалтувань, сто тисяч грабунків, двісті тисяч крадіжок зі зломом. Так чи інакше, цифри ці округлені — убивств, приміром, рік тому було 1821; округлюють, як правило, й іншу цифру — про коливання кількості населення. За останнє десятиріччя понад мільйон людей полишили це місто; але прийшли інші — міісто пульсує, розбухає від повеней і скидає їх крізь греблі, як весняна ріка. «Я кохаю тебе»,— шепоче мій телевізор. За полі- ційними даними, більшість із десяти тисяч згвалтувань, про які було згадано, починалися з того, що гвалтувальник освідчувався...
Коли 1898 року п’ять міських районів: Манхеттен, Річмонд, Бруклін, Куїнс, Бронкс^задекларували своє об’єднання в єдиному Нью-Йорку, місто зразу ж стало тримільйонним; тоді ще небагато було таких на білому світі.
Втім, від розмови про те, що відбувалося з містом, я повертаюсь до того, що в цілком конкретний проміжок часу відбувалося в Нью-Йорку зі мною. Дивна річ, у мене ніколи не зникало відчуття, що між всіма на світі людьми та всіма часами, звичайно ж, існує на світі чіткий та особистий зв’язок — просто у всіх це по-іншому, часом ми самі собі заважаємо відчути людину поруч. Чи дуже спрощуємо ціб людину. Так, як я мало не спростив Кет. Вона підійшла до мене в Центральному парку, мружачись від осіннього сонця, й, струснувши рудою зачіскою, спитала,-котра година. Спершу я подумав, що Кет хоче мене спокусити, і зразу ж хотів сказати їй, що ні надміру темпераменту, ані грошей в мене немає. Та Кет поцікавилася, що за годинник у мене, після чого я
таки зауважив їй, що нікуди з нею не піду. «А я вас нікуди й не кличу»,— сказала мені Кет і спалахнула, від чого обличчя в неї стало яскраво-червоним, що в поєднанні з рудою зачіскою та сукнею творило враження біблійного вогненного куща.
Хочете, я вам покажу Нью-Йорк? — спитала Кет.— Задарма! Ви любите Нью-Йорк?
Замість відповіді я накреслив на землі оту формулу I :love: NY і знизав плечима. В той момент я й сам не знав, чого бажаю.