Гаразд, повернемось до ООН. З нашої преси ти, напевно, достатньо знаєш про роботу Об’єднаних Націй. В усякому разі, ми давно вже тут задаємо тон усім мирним ініціативам, а значить, і даємо людям надію. Це відчувалося, й коли американський держсекретар Джордж Шульц звів свій виступ до ствердження того, що лиш політика з позиції сили має сенс, пролунало це не тільки безцеремонно, а й безнадійно. А підстави для втрати надій в багатьох — особливо з маленьких та бідних країн — такі великі, що покрикування, повертає їх обличчями у наш бік, бо немає звідки чекати їм на підтримку.
Коли казати про враження особисті, то зразу ж відзначу, що мені дуже подобаються наші молоді дипломати, які витримують люті сутички з опонентами добре тренованими, блискуче виступають самі й здатні підготувати матеріал до виступу на будь-якому рівні.
У залі Генеральної Асамблеї — 1092 крісла, розраховані щонайбільше на 182 делегації; з урахуванням резервів є ще місця для 25 делегацій (по шість крісел в кожному). Ті, хто приходить нині і хто прийде сюди назавтра, можуть слухати кожен виступ*на одній з шести офіційних мов ООН — через навушники, з’єднані з перекладацьким пультом, — англійською, арабською, іспанською, китайською, російською і французькою. Перекладачі найвищої кваліфікації, їх знають на ім’я, пізнають по голосах. Перекладачі вміють усе. Виступаючи в третьому комітеті ООН, я мусив вмістити десять сторінок густого машинопису в п’ятнадцятихвилинний регламент. Кулеметна швидкість моєї мови супроводжувалась такою самою скоромовкою перекладача; після виступу мені сказали, що це звичайна справа: синхронні перекладачі з ООН — світова еліта свого фаху.
Повторюю: все це праця — важка й щоденна, не завжди помітна з першого погляду. Екскурсанти дивуються, до чого ж в ООН усе чинно й вивірено — до найменших подробиць.
...У спеціальному поштовому відділенні можна купити дуже красиві марки, листи з якими дозволяється висилати тільки з цього приміщення; можна сфотографуватися в складі делегації, запросивши для цього офіційного фоторепортера ООН.
А скільки ж вихорів поблизу й оподалік приміщень Об’єднаних Націй! На малому асфальтовому п’ятачку напроти делегатського входу майже постійно відбуваються бурхливі мітинги, розгортаються плакати, яких так багато, що часом їх ніхто й не читає. Крім публіки, що протестує проти дій того або іншого уряду, мітингують гомосексуалісти й представники найхимерніших сект, болільники бейсбольних команд та художники-модерністи.
Праведне переплітається з грішним: не завжди можна сказати, з якого приводу хтось прикув себе наручниками до огорожі ООН. Наручники продаються в магазинах, демонстранти в Нью-Йорку всякі, і полісмен з однаковою байдужістю даєпо ребрах більшості з них, покручуючи палицею, чекаючи на бригаду слюсарів, які перетнуть наручники автогеном.
Та часом це все набуває характеру поважного і хвилює цілий світ, як під час багатотисячних антивоєнних демонстрацій, які різко вирізняються з ярмарку, що вирує довкруг ООН. Останнім часом американські прихильники миру активізувалися, й рейганівська адміністрація починає дратуватися ними не на жарт. («Нас дуже багато, —- розповідала мені письменниця Еріка Джонг. Коли минулого літа я ішла тут в антивоєнному поході, на душі було так, наче цілий світ нарешті об’єднався супроти зла, і ми йшли так серйозно, як ніколи в житті ще я не ходила...»)
Але ходімо прогуляймося неозорістю приміщень ООН — це ж іще й музей, прикрашений працями найвідоміших художників нашого часу — реалістів та модерністів. Роботи французів Леже і Шагала, норвежців Арнеберга і Крога — лиш кілька з тих, що найбільше запам’ятовуються. Країни оформлювали будівлі ООН, наче хотіли від імені своїх країн зробити світ красивішим та благороднішим. В саду перед будівлями стоїть дуже популярна тут скульптура Вучетича «Перекуємо мечі на орала» — дарунок Радянської держави. Велику стіну в одному з головних вестибюлів прикрашають решетилівський килим і ваза з петриківським орнаментом — від України. Величезні холи для делегатів, як виставочні зали: в одному з них на стіні простерто килим — подарунок КНР, де «китайський мур» зображено, здається, в натуральний розмір.
Подарунків безліч. Навіть круглий фонтан при вході до секретаріату— також дарунок: від американських дітей, які свого часу зібрали п’ятдесят тисяч доларів на його побудову.