Так і не побалакав я з хлопчиком — може, він і не відає про мене як слід: хіба що казали йому — стережися, мовляв, отого чоловіка! Десь він тепер, краплиною в потоках «мандруючої нації» (так прозивали Америку в тридцяті роки) —де він? Народ в Америці рухливий — далеко не завжди з доброї волі. Нині кожен п’ятий американець протягом року мігрує з штату в штат; все саме так — шукають, де глибше й де ліпше, але знаходить не кожен. Ні в кого з моїх знайомих американців дорослі діти не мешкають з батьками (лише в двохемігрантських родинах, але це радше слов’янська традиція). Якщо Володя справді втік — він вростає у величезний натовп; з молодих людей кожен четвертий безробітний.
Біль. Все разом. Загрожуючи нам смертю, Рейган нищить власний народ; позбуваючись праці, люди навчаються красти, брехати — все це безумовна істина.
Буваючи в Америці, неможливо не пройнятися повагою до працьовитих, невтомних людей, які розорали й забудували цю землю. Вони зійшлися сюди звідусіль і, звичайно, заслуговують на ліпше. Не маю сумніву: якби всі наші люди працювали з такою продуктивністю, як на тутешніх заводах і фермах, ми жили б заможніше. Але водночас не дай нам, доле, відчути всі тайфуни безробіть, ненависті й нелюдськості, які тут нищать людську гідність та благородство. Не дай нам, доле, витерпіти все, що падає на голови не тільки американських' дорослих, а й дітей. Не втримаюсь і ще в тексті процитую одну тутешню газету — крикливо антирадянську, але тим доречніше її свідчення. Це з «Свободи» за 29 жовтня: «В Нью-Йорку проходить щорічний конгрес лікарів-педіатрів, на якому з головною доповіддю виступив доктор Еверетт Куп. Він підтвердив той факт, що злочинність та насильство серед молоді набули характеру епідемії, ставши й поважною медичною проблемою.
Куп звернув увагу зібрання на те, що тепер злочинів побільшає, навіть у родинному побуті, бо родині у США загрожує небезпека через зростаюче безробіття та розмивання моральних засад... Чимало дітей роблять спроби самогубства. Доктор Еверетт Куп звинуватив у зростанні злочинності серед молоді також телевізійні програми та кінофільми, хоч сам він не є прихильником цензури. Куп повідомив, що кожна дитина до 18-річного віку встигає побачити на екрані приблизно 18 тисяч убивств. Це так привчає до насильства, що, зустрівшись з ним у реальному житті, молода людина ставиться до нього, як до чогось буденного».
Гадаю, що будуть інші часи, сподіваюсь, що Америка виживе. Але, обтрушуючись від сьогоднішньої гиді, вона довго ще носитиме шрам на душі.
Уроки ненависті не минають без сліду. Що цікаво: після другої світової війни американці поверталися з фронтів, почуваючись героями,— їх цілували на вулицях і шанують за ті перемоги досі. Зате в’єтнамська — нещодавня — війна запам’яталась зовсім інакше. Далека й чужа, вона розділила й покалічила душі мало не цілого покоління — принаймні великої частини його. Коли Рейган сьогодні намагається викликати повагу до ветеранів в’єтнамської війни, йому це не вдається —- включно з відкриттям безглуздого вашінгтонського меморіалу з іменами полеглих у В’єтнамі американців. Брудна війна, в якій узяли участь близько трьох мільйонів американців, полишила на полі битви близько шістдесяти тисяч трупів у формі американського війська; понад сто тисяч повернулись каліками й тяжкохворими, а чимало так і не навчилися жити без вбивств.
Наприкінці жовтня в нью-йоркських кінотеатрах відбулася прем’єра фільму «Перша кров» з модним зараз Сільвестром Сталлоне в головній ролі демобілізованого в’єтнамського ветерана, колишнього «зеленого берета» Рамбо. Отруєний, як і його однополчани, гербіцидом, який американці сипали на азіатські джунглі, знищуючи листя, а ще більше отруєний звичкою до убивств, Рамбо йде в американський ліс, намагаючись обернути його на звичні в’єтнамські хащі, й стріляє, стріляє, стріляє. Його намагаються знешкодити з вертольота, із засідок — врешті й знешкоджують, але Рамбо виголошує наприкінці фільму, захлинаючись у крові й сльозах, довгий монолог, прагнучи пояснити усім, чому він саме такий. Не пояснює...
«Поверніть в’єтнамських ветеранів додому!» Це гасло тутешня пропаганда нині повторює в багатьох варіантах, але воно нереальне, бо люди пішли в зненависть, а просякнувши нею, повернулися зовсім іншими.