— Міс Лемберт, мені здається, я зустрічала вашого батька на Джерсі. Він досить часто приходив до нас. Здається, він був лікар?
В Джулії наче щось обірвалося в грудях; вона раптом згадала, чим займалася леді Темерлі до одруження, і зрозуміла, що їй приготовано пастку. Вона дзвінко засміялася:
— Ні. Він був не лікар, а ветеринар. І приходив до вас допомагати щенитися сучкам. У вашому домі було повно сучок.
Леді Темерлі на мить одібрало мову, і вона спромоглася тільки відповісти:
— Моя мати дуже любила собак.
Джулія дуже раділа, що Майкла не було на цьому сніданку. Бідолаху ця розмова прикро вразила б! Її батька він завжди називав доктор Ламбер, немов це прізвище було французького походження. А по війні, коли той помер, а мати переїхала в Сен-Мало до своєї овдовілої сестри, Майкл почав називати її не інакше, як мадам де Ламбер. Спочатку Джулію це трохи хвилювало, але, ставши визнаною актрисою, вона змінила своє ставлення: тепер вона воліла, особливо в товаристві аристократів, наголошувати на тому, що батько її був простий ветеринар. Вона не могла пояснити, чому саме, але їй здавалося, що, підкреслюючи це, вона ставить їх усіх на своє місце.
Чарлз Темерлі зрозумів, звичайно, що дружина навмисне намагалася принизити молоду жінку; це його розсердило, і він повівся з Джулією підкреслено чемно, попросивши дозволу прийти до неї з візитом і принести букет квітів.
Йому було тоді під сорок: маленька голова, струнка, елегантна постать, обличчя, хоч і не дуже гарне, але випещене. Як і належить нащадкові знатного роду, в нього був аристократичний вигляд і бездоганні манери. Чарлз кохався у мистецтві, купував картини модерністів і колекціонував старовинні меблі. Він дуже любив музику і чудово знався на літературі. Спочатку йому просто подобалося відвідувати маленьку квартирку в районі Бекінгем-Пеліс-роуд, де мешкали ці молоді актори. Він бачив, що вони бідні, і радів, що потрапляв, як йому здавалося, в справжню богему. Одного разу вони запросили його на сніданок. Страви готувало й подавало на стіл якесь опудало в спідниці, яке вони називали Іві. Це було так цікаво!
Чарлз не звертав особливої уваги на Майкла, бо той, незважаючи, на свою вроду, здавався йому зовсім звичайною особою; а до Джулії його вабило дедалі більше. Вона володіла якимось особливим душевним теплом, цілеспрямованістю вдачі та кипучою енергією, чого він досі не зустрічав в жодній жінці. Кілька разів він бував на спектаклях з участю Джулії і порівнював її гру з грою знаменитих іноземних акторок, яких він бачив. Чарлз зрозумів, що їй притаманна глибоко індивідуальна манера гри, що вона геніальна акторка.
— Це буде нова Сіддонс. Або Еллен Террі, тільки ще талановитіша.
В той час Джулія ще не вважала за потрібне відпочивати по обіді — вона була міцна й здорова молода жінка, яка не знала, що таке втома, і тому Чарлз часто запрошував. Її на прогулянку до Гайд-парку. Вона відчувала, що він хотів би бачити в ній дитя природи. Це її цілком влаштовувало. Без найменших зусиль вона входила в роль наївної, щирої дівчини, що дивиться на світ широко розплющеними, захопленими очима. Він водив ЇЇ в Національну галерею, на художні виставки, в Британський музей, і захват, написаний у неї на обличчі, майже відповідав тому, що вона відчувала. Чарлз любив ділитися своїми знаннями, і вона була йому за все вдячна. Джулія володіла чудового пам’яттю і багато чого почерпнула від нього. Вона також завдячувала йому тим, що згодом цілком невимушено могла підтримувати розмову про Пруста чи Сезанна, вражаючи всіх своєю широкою й незвичайною для актриси ерудицією. Джулія зрозуміла, що Чарлз закохався в неї, трошки раніше, ніж він зрозумів це сам. Для неї це було великою несподіванкою. Адже в її очах Чарлз був уже підстаркуватий, і в думці вона називала його «стареньким». До того ж тоді вона ще палко кохала Майкла.