Вони розговорилися. Юнак весь час злегка ніяковів, в усякому разі, тримався не так сміливо, як по телефону; що ж, у цьому не було нічого дивного, її присутність, природно, трохи бентежила його, і Джулія непомітно робила все можливе, аби до нього повернулося самовладання. Юнак розповів, що родом він з Хайгейта, батько присяжний; донедавна юнак також жив там, але потім вирішив, що час уже ставати на власні ноги, і найняв цю маленьку квартирку, коли до закінчення його стажування залишався один рік. Тепер він готується скласти останній іспит.
Потім мова зайшла про театр. Юнак з дванадцяти років часто ходив на вистави й бачив Джулію у кожній її ролі. Він розповів Джулії, що, коли йому було чотирнадцять років, він якось після денної вистави дочекався її коло службового входу і, коли вона вийшла, попросив у неї автограф.
Юнак був гарний з себе, мав голубі очі й світло-каштанове напомаджене волосся. Жаль тільки, що він його так зачісував. На білих щоках проступав рум’янець. Джулія навіть подумала, чи він не сухотний. Костюм на ньому був дешевий, але він носив його з якоюсь особливою елегантністю — і це їй припало до вподоби.
Джулія спитала, чому він оселився саме на Тевісток-сквері. Юнак пояснив, що це центр і до того ж тут багато зелені, з вікна відкривається чудовий краєвид. Вона встала, щоб подивитись, чи це справді так. Крім того, це була слушна нагода встати з-за столу, щоб потім попрощатися.
— Так, тут і справді чудово. Типовий лондонський пейзаж! Не можна очей відірвати.
Юнак стояв поруч, і вона повернулася до нього. Він обійняв її за стан і поцілував просто в губи. Для неї це була така несподіванка, що вона вкрай розгубилася, і їй навіть на думку не спало опиратися. Губи його були м’які, і від нього всього віяло якимсь чарівним — так-так, чарівним ароматом юності. Але те, що він дозволяв собі зараз, було просто безглуздя! Він розсував її губи кінчиком язика і обнімав її обома руками! Вона не гнівалася за це на нього, але сміятися їй теж не хотілося, і взагалі в ту мить вона не знала, що відчуває. Раптом Джулія помітила, що він легенько тягне її за собою, все ще припавши губами до її уст, відчула, як пашить його тіло — немов всередині у нього палає вогонь; потім вона зрозуміла, що юнак кладе її на диван… І ось він лежить поруч з нею, цілуючи її губи, шию, щоки, очі. Серце її здригнулося від болю. Вона взяла юнака за голову й поцілувала його в губи.
За кілька хвилин вона стояла перед дзеркалом і поправляла на собі одяг.
— Подивіться, що ви зробили з моєю зачіскою.
Він подав їй гребінець, і вона причесалася. Потім наділа капелюшок. Він стояв у неї за спиною, злегка посміхаючись, і вона весь час бачила його обличчя, його блакитні очі.
— А я гадала, що ви скромніший, — сказала вона, дивлячись на його відображення у дзеркалі.
Юнак засміявся.
— Коли ми знову зустрінемося?
— А ви хочете?
— Навіть дуже.
Джулія швиденько подумала: «Ні, це абсурд, я зовсім не маю наміру зустрічатися з ним знову, і взагалі не слід було йому цього дозволяти, але тепер нічого не вдієш, треба бути з ним обережнішою, щоб виграти час. Він, чого доброго, ще почне мене переслідувати, коли я скажу, що на цьому кінець».
— Днями я подзвоню вам.
— Обіцяєте?
— Слово честі.
— Тільки не дуже відкладайте!
Хоч Джулія й не хотіла, він зійшов униз разом з нею й зупинив таксі. Вона хотіла спуститися сама, щоб прочитати прізвище над дзвониками коло дверей.
«Чорт, слід було б принаймні довідатися, як його звати».
Та їй не вдалася цього зробити. Коли таксі рушило, вона сіла в кутку і не могла стриматися від сміху.
«Тебе згвалтували, серденько. Просто взяли і згвалтували. І це в твої роки! Навіть «дозвольте» не сказали. Обійшовся зі мною, як з повією. Наче в комедії вісімнадцятого століття! Там таке роблять із служницями в корсетах і в тих смішних штуках з оборками, — як вони, до дідька, називаються? Їх надягали, щоб стегна здавалися ще пишнішими. І обов’язково в фартушку й з шарфиком на шиї. — Джулія уявила собі типовий епізод з такої п’єси й одразу ж вигадала текст:— Ах, сер, як вам не соромно обманювати бідну дівчину. Що б сказала місіс Абігейл, економка нашої пані, якби дізналася, що брат нашої пані силоміць позбавив мене найдорожчого скарбу, який тільки може мати дівчина в моєму становищі, а саме — моєї невинності?! Фе, сер, фе!»
Коли Джулія повернулася додому, масажистка вже чекала на неї — теревенила в її кімнаті з Іві.