А цей дурень піймався на її гачок — повірив у її чистоту й цнотливість! Джулія знала, що являють собою такі жінки. Ясна річ, Том потрібен їй лише для того, щоб пробратися в «Сіддонс-театр», а коли їй це вдасться, вона його відразу ж відшиє. Подумавши це, Джулія стрепенулася. Вона пообіцяла Тому, що Евіс одержить роль у п’єсі тільки тому, що такої обіцянки вимагала сцена, яку вона грала, і в ту мить вона не надавала значення своїм словам. Все ж залежало від Майкла.
— А вона таки одержить цю роль, їй-богу, одержить! — сказала Джулія вголос і зловтішно захихотіла. — Бог свідок, я жінка не зла, але всьому є межа.
Так, Том і Евіс Крічтон ще поплатяться за все, побачимо, хто сміятиметься останній. Сидячи в темряві, вона похмуро обмірковувала план помсти. Та раз у раз сльози наверталися їй на очі — коли наринали спогади, що завдавали їй страшного болю. Це були спогади про його струнке, молоде тіло, про палкі обійми і дотик його губ, про його усмішку — і соромливу, й пустотливу водночас, — і про запах його кучерів.
«Яка ж я дурна! Мені треба було мовчати, нічого не говорити. Я ж добре його знаю. Евіс — це тільки короткочасне захоплення. Він скоро забув би про неї і повернувся б до мене…»
Страшенно стомлена, Джулія підвелася й пішла до своєї спальні. Щоб заснути, вона прийняла снотворне.
XXII
Але наступного ранку Джулія прокинулася дуже рано, о шостій, і одразу ж її думки повернулися до Тома. Вона повторювала в думці все те, що сказала йому, і те, що він казав їй, і почувала себе дедалі більш пригніченою й нещасною. Трохи втішало її тільки те, що цю останню розмову вона зуміла провести в тоні веселому й недбалому і Том не помітив навіть, яких страждань їй завдав.
Це був для неї тяжкий день: вона не могла думати про щось інше і сердилася на себе через те, що не могла викинути Тома з голови. Їй було б легше, якби вона могла поділитися своїм горем із близькою людиною. Їй хотілося, щоб хто-небудь утішив її, сказав, що Том не вартий того, щоб через нього сумувати, і що він повівся з нею, як справжній негідник. Завжди, коли їй бувало тяжко, вона шукала співчуття у Чарлза або Доллі. Певна річ, Чарлз міг би якось заспокоїти її, але для нього це був би страшний удар, адже він палко кохає її ось уже двадцять років, і жорстоко було б сказати йому зараз, що вона віддала звичайнісінькому молодому хлопцеві те, за що він без вагань оддав би десять років життя. Чарлз бачив у ній свій ідеал, і з її боку безсердечно було б цей ідеал руйнувати. Їй навіть трохи полегшало, коли вона подумала, що Чарлз Темерлі, такий аристократ, така інтелігентна й елегантна людина, так самовіддано кохає її. Звичайно, Доллі була б щаслива, якби вона висповідалася їй. Останнім часом вони рідко бачилися, але Джулія знала, що досить їй було б подзвонити по телефону і Доллі прибігла б до неї. Щоправда, Доллі вже щось підозріває, і в своїх підозрах вона дуже близька до правди. Та хоч признання Джулії шокувало б її, викликало б приступ ревнощів, вона все ж зраділа б, що цій історії край, а зрадівши, простила б її. І з якою насолодою вони перемили б Томові кісточки! Звісно, признаватися в тому, що він кинув її, не дуже приємно, але ж Доллі така хитра, її не обдуриш байками про те, ніби це вона, Джулія, покинула Тома. До того ж Джулії дуже хотілося виплакатися перед кимось, а хіба можна плакати з приводу того, що ти сама прогнала свого коханця! І хоч як Доллі співчувала б Джулії, та людську натуру не переробиш: вона не відмовила б собі в приємності порадуватися з того, що її подрузі трохи збили пиху. Ні, Доллі завжди обожнювала її. Тож і не треба їй знати, що її кумиром хтось знехтував.
— Скидається на те, що єдина людина, у якої я можу шукати розради, — це Майкл, — захихотіла Джулія. — Але такий варіант, либонь, не підходить.
Вона знала, що б він їй сказав: «Моя люба, ти даремно все це мені розповіла. Чорт забирай, ти поставила мене в дуже незручне становище. Я, звичайно, вважаю себе людиною широких поглядів, і я актор, та перш за все і понад усе я джентльмен, і на мою думку, якщо хочеш знати правду, це бридка, дуже бридка історія».
Майкл повернувся додому тільки у другій половині дня. Коли він зайшов у кімнату Джулії, вона відпочивала. Він розповів їй, як провів уїкенд, з ким грав і з яким рахунком вигравав.
— До речі, розкажи мені про ту дівчину, на яку ти ходила дивитися вчора ввечері. Вона справді чогось варта?