XXVII
Репетиції тривали вже третій тиждень, коли Роджер повернувся з Австрії. Він вирішив день-два провести в Лондоні, а потім поїхати в Шотландію, до своїх друзів. У день його приїзду Майкл зранку був зайнятий у театрі, і Джулія зустрічала його сама. Коли вона почала одягатися, щоб поїхати на вокзал, Іві, чмихаючи, як завжди, сказала їй, що вона так старанно чепуриться, наче збирається на побачення з нареченим. Джулія хотіла, щоб Роджер пишався нею; походжаючи по перону в літньому платтячку, вона й справді мала вигляд молодої, гарної дівчини. Здавалось, вона зовсім не помічає зацікавлених поглядів чоловіків. Втім, це тільки так здавалось…
Роджер провів місяць на Карінтійських озерах і дуже засмаг, але прищики з його лиця так і не зійшли; крім того, він трохи схуд. Джулія радісно обняла його й поцілувала. Він злегка усміхався.
По обіді Джулія спитала його, чи не хоче він піти в театр або в кіно, та він відповів, що воліє побути вдома.
— От і гаразд, — сказала вона, — посидимо з тобою, побалакаємо.
Незабаром Роджер мав вступати до Кембріджу, отже, йому час уже було вирішити, ким він хоче стати. Майкл побоювався, що в університеті Роджер пробайдикує всі роки, а потім працюватиме клерком у якійсь конторі або, чого доброго, ще стане актором. Вважаючи, що Джулія тактовніша за нього й має більший вплив на сина, він попросив її змалювати Роджерові принади служби в Форін-офісі[37] й блискучі перспективи адвокатської кар’єри. Джулія вирішила, що їй це вдасться зробити. Під час обіду вона намагалася вивідати в Роджера хоч що-небудь про його перебування у Відні. Але він відповідав скупо й неохоче.
— Що робив? Те, що й усі. Відвідував пам’ятні місця, зубрив німецьку мову. Вештався по пивничках. Часто ходив в оперу.
«Цікаво, чи були в нього якісь любовні пригоди?» — подумала Джулія.
— Принаймні ти ж не заручився з якою-небудь віденською красунею?
Роджер уважно глянув на неї. Здавалося, він бачить, куди вона гне. Дивно: хоч він її син, вона не почувала себе вільно в його товаристві.
— Ні. В мене не вистачало часу для таких дурниць.
— Ну, а театри ти, напевно, обійшов усі.
— Та був у двох чи трьох.
— Бачив що-небудь таке, що могло б зацікавити мене?
— Одверто кажучи, я над цим не замислювався.
Відповідь його могла б і образити, але він сказав це, усміхаючись, і усмішка ця була дуже мила. Джулія в котрий уже раз подумала: як це могло статися, що він успадкував так мало вроди від Майкла й так мало її привабливості? В нього було гарне руде волосся, але світлі вії надавали його обличчю якогось бездумного виразу. І один тільки бог знає, звідки в нього така незграбна фігура. Йому минуло вісімнадцять, отож час уже було стати хоч трохи кращим. Він був якийсь апатичний, йому бракувало материної енергії. Джулія уявила собі, як жваво розповідала б вона про свої враження після шести місяців, прожитих у Відні. Боже, та навіть про відвідини матері й тітки в Сен-Мало вона так майстерно оповідала, що всі, хто слухав її, реготали до сліз і казали потім, що це справжня комедія, а Джулія в цей час думала, що багатьом драматургам така комедія навіть не снилася. І ось вона розповіла про це Роджерові. Юнак вислухав її спокійно, мляво усміхаючись; але Джулія зрозуміла, що її розповідь його зовсім не зацікавила. Вона гірко зітхнула в думці. Бідолаха, він, певно, зовсім позбавлений почуття гумору. Потім, скориставшись з якогось його зауваження, Джулія заговорила про нову п’єсу. Вона переказала її зміст і розповіла, як працює над роллю; схарактеризувала акторів і описала декорації. Потім їй спало на думку, що вона, власне, розповідає тільки про себе й свої інтереси. Вона не могла зрозуміти, як це сталося, і в неї закралася підозра, що Роджер навмисне поводився так, аби вона якнайменше розпитувала про його справи. Але Джулія одразу ж відкинула це припущення. Ні, йому не вистачило б розуму на це.
Трохи згодом, коли вони вже сиділи у вітальні й курили, слухаючи радіо, Джулія, начебто між іншим, зронила заздалегідь приготовлене запитання:
— Скажи, ти вже вирішив, який фах обереш собі?
— Ще ні. А хіба треба поспішати?
— Ти ж знаєш, що я зовсім необізнана з такими речами. Твій батько каже, що, коли ти хочеш стати адвокатом, тобі треба поступити на юридичний факультет. Якщо ж, скажімо, тебе приваблює дипломатична кар’єра, то слід братися за вивчення мов.
Роджер так довго не зводив з неї свого пильного погляду, що Джулії ледве вдалося зберегти веселий, грайливий вираз на своєму обличчі.