Упродовж двох років Мерилін Мейсон була, так би мовити, його протеже. Хай там як, але вона хотіла стати співачкою, бути багатою, знаменитою, купатися в любові публіки, одним словом, бути такою, як він. Якось вона зайшла в студію під час репетиції, і він її помітив. Напружене стурбоване личко, короткі ноги, міні-спідничка за межею фолу — він як справжній профі помітив це буквально миттєво. А вже за тиждень організував для неї прослуховування в «Коламбія Рекордз», компанії, яка заправляла їхніми виконавцями й репертуаром.
За той тиждень відбулося чимало всякого, проте воно аж ніяк не було пов’язане зі співами.
— Нам треба зустрітись, — пронизливо мовила Мерилін прямісінько йому у вухо. — Інакше я себе вб’ю, і відчуття провини не даватиме тобі спокою аж до скону. А ще я розповім тій Гезер Гарт, що ти весь цей час зі мною спав.
Джейсон подумки зітхнув. Чорт забирай, він і так був виснажений після цілої години шоу, протягом якої мусив тільки те й робити, що усміхатися.
— Сьогодні я вже лечу на ніч до Швейцарії, — твердо мовив він, проказавши це так, наче говорив із розбещеним дитям. Зазвичай, коли Мерилін охоплював такий звинувачувально-параноїдальний настрій, це спрацьовувало. Утім, на жаль, не цього разу.
— З твоїм небольотом за мільйон баксів тобі вистачить п’яти хвилин, щоб прилетіти сюди, — прокричала Мерилін. — Я просто хочу п’ять секунд із тобою поговорити. Я маю сказати тобі щось дуже важливе.
«Вочевидь, завагітніла, — подумав Джейсон. — Мабуть, якось ненавмисне — або й навмисне — забула прийняти пігулку».
— Ну і що за ці п’ять секунд ти скажеш мені такого, чого я досі не знаю? — різко запитав він. — Можеш сказати це зараз.
— Я хочу, щоб ти побув поряд зі мною, — промовила Мерилін, як і зазвичай, не надто замислюючись над своїми словами. — Ти просто мусиш прилетіти. Ми вже півроку не бачилися, і за цей час я багато про нас думала. Зокрема про наше останнє прослуховування.
— Гаразд, — відповів Джейсон, відчуваючи, як його переповнює гнів та обурення. Ось що отримуєш, коли намагаєшся збудувати кар’єру для таких нездар, як вона. Він грюкнув слухавкою й розвернувся до Гезер: — Радий, що ти з нею не знайома. Вона просто...
— Чорта з два! — відрізала Гезер. — Я «з нею не знайома», бо ти добряче про це попіклувався.
— Хай там як, але я влаштував їй не одне, а цілих два прослуховування, і вона їх обидва завалила, — сказав Джейсон, скерувавши неболіт праворуч. — А тепер, щоб не вважати себе нікчемою, вона в усьому звинувачує мене. Немов причина її невдач у мені. Розумієш про що я?
— А цицьки в неї гарні?
— Правду кажучи, так, — усміхнувся Джейсон, і Гезер засміялася. — Ти ж знаєш мою слабкість. Але свою частину угоди я виконав. Я влаштував їй прослуховування. Навіть два. Останнє відбулося півроку тому, і я впевнений, що вона й досі не заспокоїлась. Цікаво, що ж вона хоче мені сказати?
Він натиснув кнопку контрольного модуля і вправно встановив курс автопілота на будинок Мерилін, на даху якого був невеликий, проте достатній для посадки майданчик.
— Мабуть, вона в тебе закохана,— проказала Гезер, коли неболіт сів на дах хвостовою частиною й випустив сходи.
— Як і сорок мільйонів інших, — добродушно відповів Джейсон.
Гезер зручніше вмостилася в ковшеподібному сидінні небольота.
— Тільки не затримуйся, інакше, клянуся Богом, полечу без тебе.
— І залишиш мене з Мерилін?
Вони обоє розсміялися.
— За мить повернуся.
Він підійшов до ліфта й натиснув на кнопку.
Зайшовши до квартири Мерилін, він одразу збагнув, що вона з’їхала з глузду. Обличчя змарніле й заклякле, а тіло настільки висушене, що здавалося, ніби вона намагалася проковтнути й перетравити саму себе. До того ж — очі. Мало що пов’язане з жінками або їхнім тілом викликало в нього відчуття тривоги, а от погляд — так. І от тепер її очі, абсолютно круглі, з величезними розширеними зіницями, вп’ялися у нього, а сама вона мовчки стояла перед ним зі складеними на грудях руками, непохитна й напнута, мов струна.
— То кажи вже, — мовив Джейсон, намагаючись відновити своє відчуття переваги. Зазвичай, — насправді практично завжди — спілкуючись із жінками, ситуацію контролював він. Правду кажучи, Джейсон вважав це своїм особливим умінням. Утім... тепер він не знаходив собі місця. А вона й далі мовчала. На її густо нафарбованому обличчі не було видно ні кровинки, й сама вона радше скидалася на живий труп. — Хочеш іще одне прослуховування? Ти про це хотіла поговорити?
Мерилін заперечно похитала головою.
— Гаразд, ну то скажи, у чому річ? — втомлено, хоч заразом і стривожено запитав Джейсон. Однак йому вдалося не виказати оту занепокоєність своїм голосом. Він був занадто хитрим, занадто досвідченим, аби дозволити їй відчути свою розгубленість. Адже знав, що в суперечках із жінками дев’яносто відсотків блефу, до того ж з обох боків. Тож головне полягало не в тому, що ти робиш, а як.
— Хочу тобі дещо показати, — Мерилін розвернулась і подалася на кухню, зникнувши на якусь мить із його поля зору. Джейсон рушив за нею.
— Ти й досі звинувачуєш мене в тому, що обидва прослуховування... — почав було він.
— Ось! Тримай!
Мерилін узяла з сушарки для посуду поліетиленовий пакет, якусь мить потримала його в руках — її обличчя й досі було бліде та заціпеніле, а очі вирячені й незмигні, — а тоді раптом розкрила кульок, розмахнулася й підскочила до нього.
Усе трапилося так швидко. Джейсон інстинктивно подався назад, проте зробив це надто повільно й надто пізно. П’ятдесят живильних трубок желеподібної губки-обіймальниці «Каллісто» вже міцно вп’ялися йому в груди. І він відчув, як вони щораз глибше проникають у його плоть.
Джейсон миттю кинувся до підвішеної над плитою кухонної шафи, гарячково схопив з полиці напівпорожню пляшку скотчу, відкрутив неслухняними пальцями кришечку й вилив вміст пляшки на слизняка. Він мислив ясно, можливо, навіть занадто ясно, як на таку ситуацію. Не запанікував. Натомість просто поливав істоту алкоголем.
Якусь мить нічого не відбувалося. Джейсону й далі вдавалося якось тримати себе в руках і не піддаватися паніці. Аж раптом ота гидота забулькала, сіпнулася від корчів і впала на підлогу. Вона була мертва.
Відчувши слабкість, він опустився на стілець. Щосили намагався не знепритомніти. Кілька трубок лишилися всередині тіла, і вони й досі були живими.
— Непогано, — простогнав він. — Ти майже мене вколошкала, сучесько ти дране!
— Не майже, — спокійним беземоційним голосом промовила Мерилін. — Кілька трубок досі в тобі, і ти це знаєш. Достатньо лише поглянути на твоє обличчя. Пляшкою скотчу їх звідти не викуриш. Власне, нічим їх уже звідти не викуриш.
На цих словах Джейсон знепритомнів. Крізь пелену, що застилала йому очі, він побачив, як підіймається сіро-зелена підлога. А тоді все зникло. Навкруги запанувала порожнеча, у якій не було навіть його.
Біль. Джейсон розплющив очі й одразу торкнувся грудей. Шовковий костюм ручного крою безслідно зник. Натомість він був одягнений у звичайну лікарняну накидку й лежав на каталці.
— Господи! — пробурмотів Джейсон, доки двоє санітарів квапливо котили його коридором.
Над ним схилилася Гезер Гарт, яка, як і він, попри стурбованість і пережите потрясіння, зберегла повний контроль над своїми емоціями.
— Я так і знала, що щось не так, — швидко проказала вона, доки санітари ще не завезли його в операційну. — Тому вирішила не чекати й одразу пішла за тобою.
— Певно, думала, що ми в ліжку, — ледь чутно мовив він.
— Лікар сказав, що ще п’ятнадцять секунд, і ти отримав би соматичне ураження, саме так він це назвав. Ця штука опинилася би всередині.
— Зі слизняком я впорався. А от позбутися всіх живильних трубок не вдалося. Просто не встиг.
— Знаю. Лікар мені все розповів. Вони хочуть прооперувати тебе якомога швидше. Якщо трубки не проникли надто глибоко, можливо, їм вдасться щось вдіяти.