— Так, — відповів Герб. — Якби ви не були такі прибиті горем, то самі б одразу це запропонували. Саме ваше вміння чітко бачити такі речі й дозволяло вам утримуватися в політиці так довго. Інакше б вони ще п’ять років тому понизили вас до майора, і зараз ви б викладали в училищі.
— Ну, тоді оприлюднюйте, — мовив Бакмен. — Хоча зачекайте! — він махнув рукою помічнику, щоб той повернувся.— Ви покликаєтеся на слова коронера. Але хіба ЗМІ не знатимуть, що розслідування неможливо завершити настільки швидко?
— Я змінив дату смерті. Саме тому тут зазначено, що вона померла вчора.
— Це необхідно?
— Наша заява має з’явитися першою, — пояснив Герб. — Раніше за їхню. А вони не чекатимуть, доки коронер завершить огляд і оприлюднить звіт.
— Гаразд, — погодився генерал. — Випускайте її.
До кабінету зайшла Пеґґі Бісон із кількома таємними поліційними меморандумами й жовтим досьє в руках.
— Містере Бакмен, — сказала вона, — я б не хотіла турбувати вас у такий час, але ці...
— Я їх прогляну, — урвав її генерал. «Але тільки їх, — подумки сказав він собі. — Після цього одразу полечу додому».
— Я знаю, що ви шукали це досьє, — мовила Пеґґі. — Як і інспектор Мак-Налті. Його щойно, хвилин десять тому, надіслали з Центральної бази даних. — Вона поклала досьє на промокальний папір перед генералом. — Це досьє Джейсона Тавернера.
— Але ж досьє Джейсона Тавернера не існує, — ошелешено пробурмотів Бакмен.
— Вочевидь, тоді воно саме було в когось іншого, — припустила Пеґґі. — У будь-якому разі ми отримали його щойно, тож мабуть його лише зараз повернули в базу. Пояснювальної записки не було. Центральна база даних просто...
— Вийдіть і дайте мені його проглянути, — сказав генерал.
Пеґґі Вісон тихенько подалася з кабінету, зачинивши за собою двері.
— Я не повинен був так із нею говорити, — мовив Бакмен до Герба Мейма.
— Вона зрозуміє.
Розгорнувши досьє Джейсона Тавернера, генерал побачив рекламне глянцеве фото вісім на п’ять дюймів і пришпилену до нього замітку: «З дозволу „Шоу Джейсона Тавернера“. Щовівторка о дев’ятій годині вечора на NBC».
— Боже мій! — сказав Бакмен. «Боги бавляться з нами,— подумав він. — Відривають нам крила».
Нахилившись над столом, Герб також поглянув на папери. Вони обоє мовчки втупилися в рекламну світлину.
— Давайте подивимося, що там ще є, — врешті-решт промовив помічник генерала.
Бакмен відклав світлину з запискою вбік і прочитав першу сторінку досьє.
— Яка в нього аудиторія? — поцікавився Герб.
— Тридцять мільйонів.
Бакмен простягнув руку й узяв слухавку.
— Пеґґі, — сказав він, — зв’яжіться з лос-анджелеським відділенням NBC. KNBC чи як воно там називається. З’єднайте мене з котримсь із їхніх керівників. Що вище посада, то краще. Скажіть їм, що це ми.
— Слухаюсь, містере Бакмен.
За хвилину на екрані відеофона з’явилося обличчя респектабельного чоловіка.
— Доброго дня, генерале. Чим ми можемо вам допомогти, сер?
— Ви показуєте «Шоу Джейсона Тавернера»? — запитав Бакмен.
— Щовівторка ввечері протягом останніх трьох років. Початок рівно о дев’ятій.
— Тобто ви транслюєте його впродовж трьох років?
— Так, генерале.
Бакмен поклав слухавку.
— Тоді навіщо Тавернер купував фальшиві документи у Воттсі? — здивувався Герб Мейм.
— Ми не могли знайти навіть свідоцтво про його народження, — сказав генерал. — Хоча перевірили всі наявні бази даних, навіть надсилали запити до газет. Ви коли-небудь чули про «Шоу Джейсона Тавернера», яке показують о дев’ятій вечора на каналі NBC?
— Ні, — повагавшись, насторожено відповів Герб.
— Ви невпевнені?
— Ми так багато розмовляли про цього Тавернера...
— Особисто я ніколи про нього не чув, — сказав Бакмен. — А я щовечора по дві години дивлюся телевізор. З восьмої до десятої. — Генерал узявся читати наступну сторінку досьє, відкинувши першу вбік. Вона впала на підлогу, і Герб її підібрав.
На другій сторінці був повний перелік альбомів Джейсона Тавернера за всі роки його діяльності з назвами пісень, номенклатурними номерами та датами. Бакмен мовчки втупився у список. Перший альбом з’явився дев’ятнадцять років тому.
— Тавернер стверджував, що він співак, — мовив Герб. — До того ж він мав посвідчення спілки музикантів. Отже, принаймні це правда.
— Тут усе правда, — відрізав Бакмен, переходячи до третьої сторінки. Там була інформація про фінансовий стан Джейсона Тавернера, про джерела та обсяги його доходів. — Він заробляє набагато більше, ніж я на посаді генерала поліції. Більше, ніж ми з вами разом.
— Він мав при собі купу грошей, коли ми його затримали. Та й Кеті Нельсон він заплатив достобіса. Пам’ятаєте?
— Так. Кеті розповідала про це Мак-Налті. Я пам’ятаю його звіт, — Бакмен задумався, машинально згинаючи й розгинаючи краєчок відксерокопійованої сторінки. Аж раптом спинився.
— Що там? — запитав Герб.
— Це ксерокопія. Оригінали досьє завжди лишаються в Центральній базі даних. Вони надсилають лише копії.
— Але щоб зробити копію, досьє необхідно дістати зі сховища, — сказав Герб.
— Усього на п’ять секунд, — зауважив генерал.
— Не знаю. Навіть не просіть мене пояснити, як це відбувається. Я не знаю, скільки на це потрібно часу.
— Звісно ж знаєте. Всі ми це знаємо. Ми бачили цей процес мільйон разів. Таке відбувається у нас щодня.
— У такому разі це помилка комп’ютера.
— Гаразд. Тавернер ніколи не був пов’язаний з політикою. Він цілком чистий. Тим краще для нього. — Бакмен перегорнув наступну сторінку. — Якийсь час конфліктував із Синдикатом. Носив зброю, але мав на неї дозвіл. Два роки тому на нього подав до суду глядач, який стверджував, що став об’єктом одного з жартів Тавернера, якими той зазвичай завершує шоу. Звали його Артемус Френкс, мешкає в Де-Мойні. Адвокати Тавернера виграли справу. — Генерал побіжно читав досьє далі, не шукаючи нічого конкретного, натомість просто дивуючись. — Його остання, на сьогодні сорок п’ята платівка під назвою «І жодних тобі факапів» розійшлася тиражем понад два мільйони копій. Ви коли-небудь про неї чули?
— Не впевнений, — відказав Герб.
Бакмен зміряв свого помічника пильним поглядом.
— Особисто я ніколи не чув. Ось у цьому й полягає різниця між вами і мною, Мейме. На відміну від вас, я впевнений.
— Ви маєте рацію, — погодився Герб. — Але зараз я й справді не впевнений. Усе це страшенно мене спантеличує. До того ж у нас є інша справа. Нам треба подумати про Еліс і звіт коронера. Необхідно якомога швидше з ним поговорити. Ймовірно, він і досі в будинку. Я подзвоню йому, і ви зможете...
— Тавернер був із нею, коли вона померла, — сказав Бакмен.
— Так, нам це відомо. Зі свідчень Чансера. Ви вирішили, що це неважливо. Але, як на мене, нам усе одно варто викликати його й допитати. Просто щоб пересвідчитися. Побачимо, що він скаже.
— Чи могла Еліс познайомитися з ним раніше? — запитав генерал.
«Так, — подумав він, — вона завжди любила шостих. Особливо тих, що працюють у сфері розваг. Таких, як Гезер Гарт. Позаминулого року в неї з Гарт був роман, що протривав цілих три місяці... І я ледь не випадково про це дізнався. Вони доклали чималих зусиль, щоб приховати свої стосунки. То був єдиний випадок, коли Еліс тримала язика за зубами».
Раптом Бакмен натрапив на згадку про Гезер Гарт у досьє Тавернера; він помітив це саме тоді, коли подумав про неї. Гезер Гарт майже рік була коханкою Джейсона Тавернера.
— Зрештою, вони обоє шості, — проказав генерал.
— Тавернер і хто ще?
— Гезер Гарт. Також співачка. Інформація в цьому досьє нещодавно оновлювалася. Тут сказано, що цього тижня вона була гостею «Шоу Джейсона Тавернера». Як спеціально запрошена зірка.
Бакмен відкинув досьє й поліз до кишені піджака по цигарки.