— Прошу, — мовив Герб, простягнувши генералу свою пачку.
— Давайте разом із Тавернером викличемо й міс Гарт, — почухавши підборіддя, сказав Бакмен.
— Добре, — кивнув Герб і за звичкою занотував це у своєму кишеньковому записнику.
— Саме Джейсон Тавернер убив Еліс, — тихо, немовби сам до себе, проказав Бакмен. — Приревнувавши Гезер Гарт до неї. Після того, як довідався про їхні стосунки.
Герб Мейм здивовано кліпнув очима.
— Правильно? — запитав генерал, не зводячи погляду зі свого помічника.
— Звісно, — якийсь час помовчавши, відказав Герб.
— У нас є мотив, можливість і свідок. Чансер підтвердить, що переляканий Тавернер вибіг з будинку й намагався заволодіти ключами від квібла Еліс. А коли його поведінка видалася Чансеру підозрілою і він подався у дім, щоб пересвідчитись, чи все гаразд, Тавернер накивав п’ятами. Попри те, що охоронець зробив попереджувальний постріл, наказуючи йому зупинитись.
Герб мовчки кивнув.
— Ось і вся історія, — сказав Бакмен.
— Хочете, щоб його арештували просто зараз?
— Якомога швидше.
— Ми повідомимо всі пости. Видамо орієнтування. Якщо він і досі в Лос-Анджелесі, можливо нам вдасться запеленгувати проекцію його ЕЕГ з коптера. Новий апарат дозволяє знаходити такі відповідники, і цю технологію вже використовують у Нью-Йорку. Власне, ми можемо навіть позичити для цього коптер у нью-йоркської поліції.
— Чудово.
— Ми казатимемо, що Тавернер брав участь в її оргіях?
— Оргій не було.
— Проте Гольбейн і решта його прибічників...
— Нехай доведуть це в суді. Тут, у суді Каліфорнії. Який перебуває під нашою юрисдикцією.
— Але чому Тавернер? — поцікавився Герб.
— Має ж бути хтось, — тихо проказав Бакмен ніби сам до себе, схрестивши пальці на поверхні свого масивного дубового столу й судомно, з усієї сили стиснувши їх. — Завжди, завжди має бути хтось. А Тавернер — важлива людина. Із тих, які їй подобалися. Саме тому він там і опинився. Їй подобалися зірки. Та й... — він звів погляд на Герба, — чому ні? Він чудово годиться на цю роль.
«Справді, чому б ні?» — похмуро подумав Бакмен, дедалі сильніше стискаючи пальці рук, що лежали на стільниці стола.
26
Крокуючи тротуаром від будинку Мері Енн, Джейсон Тавернер щиро радів. «Мене знову спіткало щастя, — сказав він собі. — Дякувати Богу, усе, що я втратив, повернулося.
Я — найщасливіша людина в усьому цьому грьобаному світі. І це найкращий день у моєму житті. Ніколи не цінуєш те, що маєш, доки його не втратиш, — подумав він. — Доки раптом воно не зникне. Що ж, я втратив усе на два дні, але зараз воно повернулося, і тепер я це ціную».
Притискаючи до себе коробку з вазою Мері Енн, він поспіхом підійшов до узбіччя й зупинив жестом таксі.
— Куди вам, містере? — запитало таксі, відчинивши перед ним розсувні дверцята.
Важко дихаючи від утоми, Джейсон сів у салон і вручну закрив дверцята.
— Норден-лейн, 803, — сказав він. — Беверлі-Гіллз. Це була адреса Гезер Гарт. Нарешті він летів до неї. Він справжній, а не той, ким вона його вважала протягом цих двох жахливих днів.
Таксі злетіло в небо, і Джейсон блаженно відкинувся на спинку сидіння, почуваючись іще виснаженішим, ніж у квартирі Мері Енн. «Скільки всього трапилося! — подумав він. — Але як бути з Еліс Бакмен? Можливо, варто ще раз спробувати зв’язатися з генералом Бакменом? Утім, найімовірніше, він уже про все дізнався. А мені не варто вплутуватися в цю справу. Зірці телебачення та естради скандали не підуть на користь. Жовта преса завжди ладна спустити на тебе всіх псів.
Проте я їй заборгував. Саме вона видалила всі ті електронні жучки, які копи почепили на мене, перш ніж випустили з академії».
Зрештою, тепер вони його не шукатимуть. Тепер його особа не викликатиме жодних сумнівів. Адже його знає вся планета. Тридцять мільйонів глядачів можуть засвідчити його фізичне й юридичне існування.
«Мені більше ніколи не доведеться жахатися самої думки про перевірку на мобільному КПП»,— подумав він і, заплющивши очі, задрімав.
— Ми на місці, сер, — розбудило його таксі. Джейсон продер очі й сів прямо. Так швидко? Визирнувши у вікно, він побачив житловий комплекс, у якому Гезер Гарт мала таємні апартаменти, якими користувалася під час перебування на Західному узбережжі.
— О, чудово, — проказав Джейсон, дістаючи з піджака гроші. — Дякую.
Він розплатився з таксі, і двері відчинилися. Його настрій знову покращився.
— А якби я не мав грошей, ви б мене випустили? — поцікавився Джейсон.
Таксі не відповіло. Воно не було запрограмоване відповідати на такі запитання. Та й біс із ним! Грошей йому не бракувало.
Він рушив тротуаром і вийшов на місток з червоного дерева, що вів до головного фойє елітної десятиповерхової будівлі, яка утримувалась струменями стиснутого повітря за кілька футів над землею. Завдяки цій технології мешканці могли насолоджуватися безперервним відчуттям пестливого заколисування, немовби повсякчас перебували на велетенських грудях матері. Йому завжди це подобалося. На Сході ця ідея не прижилась, проте тут, на Заході, серед забезпеченої еліти вона була надзвичайно популярною.
Натиснувши на кнопку дзвінка, Джейсон підняв коробку з вазою на кінчиках пальців правої руки. «Ліпше так не робити, — подумав він. — Ще розіб’ю її, як ту іншу. Але ні, цю я не впущу. Тепер мої руки вже не тремтять.
Подарую цю кляту вазу Гезер, — вирішив він. — Скажу, що підшукав щось відповідне її вишуканому смаку».
Дисплей засвітився, і на ньому з’явилося обличчя жінки. То була С’юзі, покоївка Гезер.
— О, містере Тавернер! — проказала вона й одразу відчинила двері, натиснувши на важіль, що керував модулем посиленої безпеки. — Заходьте. Гезер зараз немає, але вона...
— Я зачекаю, — сказав Джейсон. Перетнувши фойє, він зайшов у ліфт і натиснув кнопку «вгору».
За хвилину Джейсон побачив перед собою С’юзі, яка притримувала відчинені двері апартаментів Гезер. Темношкіра, вродлива й крихітна, вона привіталася з ним зі звичною теплотою.
— Привіт, — мовив Джейсон, заходячи до квартири.
— Як я й казала, Гезер поїхала прогулятися по крамницях, але до восьмої має повернутися, — повідомила С’юзі. — Сьогодні в неї багато вільного часу, і вона вирішила цим скористатися, бо казала, що на другу половину тижня в неї запланована тривала серія записів для RCA.
— Я нікуди не поспішаю, — щиро сказав він. Зайшовши до вітальні, Джейсон поставив картонну коробку прямо посередині кавового столика, де Гезер, безперечно, одразу ж її помітить. — Послухаю квад і трохи подрімаю, якщо не заперечуєш.
— Та ви ж завжди так робите, — відказала С’юзі. — Мені теж треба вийти на деякий час. О чверть на п’яту маю бути в стоматолога, а це аж в іншому кінці Голлівуду.
Джейсон обійняв покоївку і стиснув її пружне праве персо.
— Хтось сьогодні збуджений, — задоволено промовила С’юзі.
— То може візьмемося до справи?
— Ви для мене надто високий, — відказала вона й повернулася до своїх справ, від яких її відірвав дзвінок Джейсона.
Підійшовши до фонографа, він переглянув стопку альбомів, які нещодавно прослуховували. Жоден із них не припав йому до смаку, тож Джейсон нахилився й почав уважно передивлятися всю колекцію Гезер. Урешті-решт відібрав кілька її та кілька своїх платівок. Встановивши їх на ченджер, Джейсон увімкнув програвач. Тонарм опустився, і велика вітальня сповнилася звуками «Серця Гарт», його улюбленого альбому. Музика відлунювала від стін та портьєр, чарівно підкреслюючи природні квад-акустичні тони, які раз у раз з’являлися в мелодіях.
Джейсон ліг на диван, скинув взуття і вмостився якомога зручніше. «Чорт забирай, а цей альбом їй і справді нівроку вдався, — проказав він собі під ніс. — Я ще ніколи в житті не почувався настільки виснаженим. Це все мескалін. Я ладний проспати цілий тиждень. Що ж, можливо, так і зроблю. Під наші з Гезер пісні. І чому нам ніколи не спадало на думку записати спільний альбом? Чудова ж ідея! І він продаватиметься. Ще й як. — Джейсон заплющив очі. — Подвоїмо продажі, а Ел зможе влаштувати для нас промокампанію через RCA. Звісно, у мене зараз угода з „Репріз“. Однак це можна владнати. Ніщо не приходить без зусиль. Але воно того варте».