Від тої ночі Віра стала повноправним пожильцем чоловічої восьмимісної палати: у дні чергувань відділення по швидкій допомозі, коли приходили сестри з приймального відділення шукати вільні місця, вся палата, не змовляючись, кричала, що вільних місць немає, і цей фокус кілька разів удавався; від перебування Віри в палаті хворі мали і певну практичну користь: Віра виконувала їхні дрібні доручення — купувала кефір чи мінеральну воду, відправляла листи, подеколи виносила судно, коли бачила, що санітарка забарилася. Звичайно, у відділенні швидко помітили непорядок, про нелегальне Вірине перебування у восьмій палаті доповіли, поставили питання. Липовецька виявила службову ревність — адже ж у відділенні даремно гуляють заплановані ліжкодні, — але Горбач порадив їй помовчати і не здіймати навколо цього галасу. Він розумів, що витягти з того світу Кравця зможе тепер не лікарське мистецтво, не новітні антибіотики, а жінка, її догляд, її присутність — як постійне нагадування про життя, про хату, про дочок.
Поступово, тиждень за тижнем, сили життя поверталися в Кравцеве пошматоване тіло; ще ніяких певних ознак поліпшення не було, ще так само ночами гукав він «Віро!», але Горбач, читаючи останні аналізи крові, бачив, що почався могутній процес відновлення й очищення, наче крізь мерзлу землю навесні вже пробивалися перші, ще кволі паростки зелені.
Якось, зайшовши до восьмої палати, Горбач почув запах цигарки і побачив, що Кравець тримає праву руку в щілині між ліжком і стіною — звідти виповзали синюваті нитки диму. Віри саме не було — побігла на Бессарабку по курку і яйця. Кравець тоді вперше не застогнав, а заговорив, попросивши в хлопців закурити, чим безмірно вразив палату: досі ні до кого не звертався. Тут якраз нагодилась і здивована Віра — забула гроші. Також почула запах диму, витягла чоловікову руку зі слідами попелу (цигарку він усе ж таки встиг устромити за плінтус) і почала лаятися, та лаялася вона з таким щасливим виразом обличчя, що лайка її звучала, як радісна пісня. А Кравець усміхався (що теж сталося з ним уперше) і миролюбно сказав: «Та закрути ти крана, бо, їй-богу, ось встану і поб'ю». Ну, як побачили хворі, що Кравець, ця мовчазна знаменитість, на яку бігали дивитися з сусідніх відділень лікарі, цей феномен медицини повертається до життя, одразу ж почали правити всякі теревені з ним, а Вася, відомий пустобріх, кинувся підначувати Кравця: «Дядьку Миколо, а розкажіть, як ви той поїзд поламали? В газетах писали, що від тепловоза нічого не залишилося, як налетів на вас. Будете платити тепер штраф міністерству залізниць». Кравець, добродушно всміхаючись, розповідав усім, що тепер він заживе справжнім життям, бо піде в пасічники, це його давня мрія — бути коло бджіл, слухати, як вони гудуть у липні, а геть-чисто всі їхні звички він знає, бо його дядько був пасічником, навчив Кравця всіляким премудрощам бджільництва. І так переконано він це розповідав, що всі в палаті тихо лежали, а декому здалося навіть, що чує, як гудуть бджоли коло вуликів, і тільки Віра не давала розгулятися Кравцеві, цитькала на нього, щоб помовчав, бо ще невідомо, чи схоче Мирон Спиридонович поставити його пасічником, і взагалі, ще треба Кравцеві відпочивати; кожне слово втомлювало його, вганяючи в піт.
А сьогодні, зайшовши разом з Танею робити Кравцеві перев'язку, побачив Горбач, що в палаті повнісінько людей: сиділи на краєчку сусіднього ліжка напружено-урочисто дві дівчинки — біляві й кругловиді, як Віра; перед Кравцем стояв з винуватим виглядом хлопець років чотирьох, а вуха в того хлопця були такі великі, що вільно могли б прикрашати голову якогось видатного спеціаліста в галузі акустики; хлопець розкручував обгортку з великої цукерки. На стільцях біля ліжка сиділи чоловік і жінка. Жінка схлипувала, витираючи очі ріжком хустки, а чоловік заклопотано м'яв у руках кепку, і вуха в нього були такі ж монументальні, як у того хлопчика. Спершися на спинку ліжка, стояла огрядна братова Кравця (її Горбач уже бачив), а ззаду, на третьому ліжку, наче на гальорці, сиділи Вірина мати в халаті, накинутому наопашки на плюшеву жакетку, і сама Віра. На тумбочці, на вільному стільці й на тому ліжку, де сиділи дівчата, лежали яблука, загорнуте в газету сало, в'ялена риба, домашні пиріжки, мед у літровій банці. На тумбочці стояла почата пляшка вермуту і дві порожні пляшки з-під ситра. В тому гранчаку, що його тримав Кравець, налито було дві краплини, не більше, це одразу відзначив своїм бистрим оком Горбач.