Лікарську сировину заготовляють восени до морозів і сушать у печах або сушарках. Плоди можна використовувати й сирими. Протягом зими їх зберігають в холодному приміщенні чи замороженими.
Горицвіт весняний
(Adonis vernalis L.)
Родина жовтецеві (Ranunculaceae)
Назва роду запозичена з грецької міфології. Адоніс був юнаком надзвичайної краси, якого дуже любила Афродіта. Та під час одного полювання він загинув від ран, заподіяних диким кабаном. Афродіта була у відчаї, і на її вимогу з краплини крові юнака зросли квіти адоніса.
Коли навесні ця рослина зацвітає, здається, що трав'янисті пагорби загоряються золотистим сяйвом. Саме тому її й назвали горицвітом.
В Європі давно оцінили високі декоративні властивості горицвіту. Його ввели в культуру ще в XVI ст.
Горицвіт весняний - багаторічна трав'яниста рослина 50-60 см заввишки, з темнобурим, дещо галузистим коренем, з якого виростають кілька стебел, деякі з них не квітконосні. Стебла біля основи вкриті бурими листочками у вигляді луски. Стеблові листки чергові, напівоголені, сидячі, п'ятипальчасто-роздільні: дві нижні ділянки коротші, перисті, верхні - три-, двоперисті, частки їх вузькі, лінійні, голі, цілі. Квітки яскраво-жовті, великі (до 6 см у діаметрі), одинцем вінчають квітконосні стебла та їх відгалуження, зісподу буруваті. Чашечка пухнаста, у віночку 15-20 довгастих, зубчастих пелюсток. Плід -кулястий багатогорішок. Цвіте з ранньої весни до половини травня.
Основними діючими речовинами трави горицвіту весняного є: адонітоксин, цимарин, сапоніни, адомідозид, адонідолова кислота та ін.
Горицвіт - один з найефективніших серцевих засобів. Його препарати не мають кумулятивної дії і цим вигідно відрізняються від препаратів наперстянки. Використовують в основному як засіб, який регулює і стимулює серцеву діяльність, заспокоює центральну нервову систему, при неврозах серця, алкогольних психозах тощо.
Траву збирають на 3-4-й рік життя рослини під час цвітіння -плодоношення. При цьому зрізують верхню трав'янисту частину. Зібрану сировину сушать у сушарках, на горищі або на відкритому місці у затінку. Зберігають у добре провітрюваних приміщеннях, куди не досягають сонячні промені.
Гравілат міський
(Geum urbanum L.)
Родина розові (Rosaceae)
Рослина висотою до 30-60 см. Стебло прямостояче, вкрите м'якими волосками. Прикореневі листки за формою відрізняються від стеблових. Квітки 5-членні. Пелюстки вільні, чашечка з підчашею з двох 5-роздільних кіл, після відцвітання відігнута вниз. Тичинок і маточок багато. Плоди горішковидні. Цвіте з травня до початку червня. Росте у світлих лісах, чагарниках, садах, на забур'янених місцях майже по всій території України.
Гравілат міський найчастіше зустрічається в тих лісах, де буває багато людей або випасають худобу. В приміських лісах і лісопарках, особливо дубово-грабових, у лісосмугах він скупчений, як правило, поблизу доріг та стежок у місцях з поживним, добре зволоженим грунтом.
Назва роду походить від грецького слова, що означає - "смачний". Видова назва в перекладі з латинської мови "міський". На Україні росте 2 види гравілату.
Гравілат річковий
(Geum rivale L.)
Родина розові (Rosaceae)
У вільшняках, сирих дібровах, по лісових болотах майже всієї України зустрічається ця струнка, декоративного вигляду рослина з напрочуд красивими дзвониковидними квітками.
Гравілат річковий має потовщене міцне кореневище, від якого відходять темно-червоні прямостоячі стебла 25-70 см заввишки. Листки переважно прикореневі, перистороздільні, як і стебла, волосисті. Квітки чималі, з червоно-бурою подвійною чашечкою та яскравими пелюстками з червоними жилками, розташовані по одній-п'ять на верхівці стебла; вони мають багато тичинок і маточок. Цвіте ця багаторічна рослина, починаючи з травня, запилюється комахами, має горішковидні плоди з довгим гачкуватим носиком.
Гравілат річковий можна споживати. З молодих листків його, що містять значну кількість вітамінів, готують салати. Плоди завдяки волосистому гачкуватому носику чіпляються до шерсті тварин і в такий спосіб розносяться на великі відстані.