Свіжі листки прикладають на застарілі виразки (фітонцидна дія).
Кропива дводомна
(Urtica dioica L.)
Родина кропивні (Urticaceae)
У Франції відвар кропиви давно відомий як засіб, що зміцнює і сприяє росту волосся. У Грузії та Азербайджані з молодих листків кропиви не одне століття готують національні страви. Російські лікарі XVII ст., не маючи уявлення про мікробів, емпіричним шляхом дійшли до застосування бактерицидів рослинного походження, серед яких була і кропива. Лише через три століття експериментальна медицина дала наукове обгрунтування цьому.
Кропива - багаторічна трав'яниста рослина (50-125 см заввишки). Кореневище повзуче дерев'янисте, гіллясте. Стебло пряме, чотиригранне, вкрите, як вся рослина, жалкими волосками. Листки супротивні, довгочерешкові, з прилистками. Пластинки їх видовжено-яйцеподібні великопилчасто-зубчасті. Рослина дводомна.
Росте по всій території України - на засмічених місцях, городах, у садах попід тином. Часто утворює суцільні зарості.
Листки кропиви містять вітамін С (35-270 мг%), провітамін А (13-20%), вітаміни Вг і В2, мінеральні солі, залізо, кальцій крохмаль, кислоти тощо. У науковій медицині препарати з них рекомендують при маткових, легеневих, геморойних, кишкових кровотечах. Вони входять до складу алохолу, що використовується при захворюваннях печінки. Відвар рослини знижує вміст цукру в крові.
У народній медицині кропиву рекомендують як сечогінний засіб при хворобах нирок, ревматизмі, недокрів'ї, для загоювання ран. У гомеопатії популярна есенція із свіжої трави. і
Як косметичну рослину відвар кропиви (коренів) використовують проти облисіння і для стимулювання росту волосся.
Дуже легко розмножується як вегетативно, так і насінням. Не вибаглива до грунту та умов освітлення, тому для неї можна використати ділянки, на яких практично нічого не може рости. У підготовлений грунт або висівають (без стратифікації) насіння, або висаджують поділене кореневище. Дуже швидко кропива розростається і дає високий урожай. Практично догляду не потребує.
Листки збирають навесні та на початку літа. Сушать на горищі, під залізним дахом або під наметом з доброю вентиляцією, розстилаючи тонким шаром на папері або тканині. Сушити на сонці не можна.
Крушина ламка
(Frangula alnus Mill.)
і Родина жостерові (Rhamnaceae)
В народі давно помітили, що кора крушини дуже корисна при запорах у людей старшого віку.
Це - високий кущ (до 2 м). Кора темно-червона або червонувато-сіра, з черговими гілками без колючок. Листки чергові, овальні або обернено-серцеподібні, цілокраї, блискучі. Квітки дрібні, в пазушних пучках, зеленувато-білі. Плід - кістянка, нестиглий - червоний, стиглий - чорний. Цвіте в травні- червні.
Росте в широколистяних лісах, особливо на лісових галявинах, серед чагарників.
Свіжа кора містить 3-5% вільних і зв'язаних оксиметилантрахінонів, емодин, хризофанол і антраноли. Свіжозаготовлена, вона викликає нудоту, блювання, понос.
Застосовують крушину у вигляді відвару, рідкого або сухого екстракту. У науковій медицині використовують як проносний засіб при хронічних запорах і геморої. Входить до складу послаблювального шлункового або протигемороїдального чаю. Глікозид емодин, добутий з кори, входить до складу холаголу, який призначають при жовчнокам'яній хворобі, запаленнях і церозі печінки. У народній медицині кора вважається швидкодіючим засобом при захворюваннях печінки, хронічних запорах, хворобах шкіри, її використовують також при гастритах, хворобах кишечника, дизентерії, виразках шлунка, листки - при недокрів'ї.
У ветеринарії кору крушини у вигляді відвару або настою призначають як проносне. Крушина ламка - добрий медонос, її можна розмножувати поділом куща, паростками й відсадками. Добре росте по берегах річок, водойм, боліт, на вологих луках. Тіневитривала рослина.
Збирають кору навесні до появи листків. Для цього на стовбурах і гілках на відстані 10-50 см один від одного ножами роблять кільцеві надрізи, які з'єднують поздовжніми розрізами. Така кора легко знімається. Потім деревину рекомендується зрубати на пеньок для відновлення рослини.