Розмножують поділом куща і насінням. Стратифіковане насіння висівають навесні в підготовлений грунт з міжряддям 25-30 см. Догляд за посівами полягає в розпушуванні грунту і видаленні бур'янів.
Поділені кущі висаджують восени. Вони швидко вкорінюються і добре розростаються.
Квітки та листя материнки заготовляють, починаючи з другої половини червня і в липні. Зривають або зрізують квіткові стебла за кілька сантиметрів від землі, зв'язують у пучки і сушать у добре провітрюваному приміщенні.
Медунка темна -
(Pulrіа officinalis L.)
Родина шорстколисті (Boraginaceae)
Багаторічна шорстколиста рослина висотою 15-30 см. Прикореневі листки біля основи серцевидні. Квітки на початку цвітіння червоні або рожеві, під кінець цвітіння синіють. Цвіте в квітні-травні.
Росте в лісах, на узліссях переважно на піщаному грунті.
Назва роду походить від латинського слова, що в перекладі означає "легені", і пов'язана з лікарськими властивостями рослини. Видова назва в перекладі з латинської мови означає "неясна", "темна".
Медунка- одна з небагатьох ранньовесняних рослин, які розвиваються і зацвітають, як тільки у лісі розтане сніг. Ранній розвиток і цвітіння рослини пов'язані з тим, що вона росте у листяних лісах і поспішає використати сонячне світло, поки на деревах не розів'ється густа крона. Медунка має квітки двох типів (гетеростилія): у квітках першого типу маточка значно довша від тичинок, а другого, навпаки, тичинки довші, ніж маточка. Квітки з довшими стовпчиками більші за квітки з довшими тичинками. Запилення відбувається тоді, коли пилок потрапляє на приймочки квіток, що відрізняються розмірами. Це одне з пристосувань рослини до перехресного запилення. Зміна забарвлення квіток, що розглядається як пристосування для приваблювання комах і перехресного запилення, зумовлюється змінами хімічних властивостей клітинного соку, в якому є пігмент антоціан.
Медунка - чудовий медонос. Використовують її в народній медицині для лікування захворювань дихальних шляхів. Гарна декоративна рослина.
Мильнянка лікарська
(Saponaria officinalis L.)
Родина гвоздикові (Cariophyllaceae)
Це багаторічна трав'яниста рослина 30-100 см заввишки. Стебла прямі, голі або коротко-пухнасті, вузлуваті. Листки овально-ланцетні, супротивні, загострені з трьома поздовжніми жилками. Квіти зібрані в щитковидну волоть, на коротких квітконіжках, білі або блідо-рожеві, пахучі. Цвіте в червні -серпні.
Росте у чагарниках, на заплавних луках, в надрічкових лозняках, на піщаних берегах озер, на лісових галявинах і узліссях, у занедбаних квітниках, іноді як декоративна рослина.
Збирають кореневища і корені, пізно восени.
Застосовують як сечогінний, злегка потогінний і відхаркувальний засіб, для поліпшення обміну речовин і очищення крові при шкірних хворобах -екземі, псоріазі, фурункульозі (чиряках). Великі дози спричинюють кашель, блювання, болі в животі, пронос, збудження центральної нервової системи, судоми, параліч дихання, іноді смерть.
Застосовують як відвар. На 1 склянку води беруть 1 чайну ложку подрібненого кореня, варять 15 хвилин і п'ють 3-4 склянки на день.
Вживають при шлунково-кишкових захворюваннях (запори), при хворобах нирок, печінки і селезінки. В останньому випадку беруть по 1 чайній ложці кореня мильнянки і кори верби білої на 2 склянки води, кип'ятять 10-15 хвилин і п'ють по 3 склянки на день. Застосовують проти водянки (асциту). Перед тим, як варити, дрібно посічене коріння вимочують 5-6 годин у воді, кілька разів зливаючи піну. При каменях жовчного міхура 1 столову ложку суміші кореня мильнянки, трави чистотілу і трави звіробою в співвідношенні 5:3:10 настоюють півгодини на 250 мл окропу і п'ють по 2-3 склянки на день (діє також при здутті кишечника, нудоті).
Напар 1 столової ложки суміші (порівну) кореня мильнянки і листків шавлії настоюють 10 хвилин на 250 мл води і вживають для полоскання горла при ангінах і для компресів при фурункулах, лускатому лишаї (psoriasis), золотусі.