Горицвіт весняний — багаторічна трав'яниста рослина 50–60 см заввишки, з темнобурим, дещо галузистим коренем, з якого виростають кілька стебел, деякі з них не квітконосні. Стебла біля основи вкриті бурими листочками у вигляді луски. Стеблові листки чергові, напівоголені, сидячі, п'ятипальчасто-роздільні: дві нижні ділянки коротші, перисті, верхні — три-, двоперисті, частки їх вузькі, лінійні, голі, цілі. Квітки яскраво-жовті, великі (до 6 см у діаметрі), одинцем вінчають квітконосні стебла та їх відгалуження, зісподу буруваті. Чашечка пухнаста, у віночку 15–20 довгастих, зубчастих пелюсток. Плід — кулястий багатогорішок. Цвіте з ранньої весни до половини травня.
Основними діючими речовинами трави горицвіту весняного є: адонітоксин, цимарин, сапоніни, адомідозид, адонідолова кислота та ін.
Горицвіт — один з найефективніших серцевих засобів. Його препарати не мають кумулятивної дії і цим вигідно відрізняються від препаратів наперстянки. Використовують в основному як засіб, який регулює і стимулює серцеву діяльність, заспокоює центральну нервову систему, при неврозах серця, алкогольних психозах тощо.
Траву збирають на 3-4-й рік життя рослини під час цвітіння — плодоношення. При цьому зрізують верхню трав'янисту частину. Зібрану сировину сушать у сушарках, на горищі або на відкритому місці у затінку. Зберігають у добре провітрюваних приміщеннях, куди не досягають сонячні промені.
Гравілат міський
(Geum urbanum L.)
Родина розові (Rosaceae)
Рослина висотою до 30–60 см. Стебло прямостояче, вкрите м'якими волосками. Прикореневі листки за формою відрізняються від стеблових. Квітки 5-членні. Пелюстки вільні, чашечка з підчашею з двох 5-роздільних кіл, після відцвітання відігнута вниз. Тичинок і маточок багато. Плоди горішковидні. Цвіте з травня до початку червня. Росте у світлих лісах, чагарниках, садах, на забур'янених місцях майже по всій території України.
Гравілат міський найчастіше зустрічається в тих лісах, де буває багато людей або випасають худобу. В приміських лісах і лісопарках, особливо дубово-грабових, у лісосмугах він скупчений, як правило, поблизу доріг та стежок у місцях з поживним, добре зволоженим грунтом.
Назва роду походить від грецького слова, що означає — «смачний». Видова назва в перекладі з латинської мови "міський". На Україні росте 2 види гравілату.
Гравілат річковий
(Geum rivale L.)
Родина розові (Rosaceae)
У вільшняках, сирих дібровах, по лісових болотах майже всієї України зустрічається ця струнка, декоративного вигляду рослина з напрочуд красивими дзвониковидними квітками.
Гравілат річковий має потовщене міцне кореневище, від якого відходять темно-червоні прямостоячі стебла 25–70 см заввишки. Листки переважно прикореневі, перистороздільні, як і стебла, волосисті. Квітки чималі, з червоно-бурою подвійною чашечкою та яскравими пелюстками з червоними жилками, розташовані по одній-п'ять на верхівці стебла; вони мають багато тичинок і маточок. Цвіте ця багаторічна рослина, починаючи з травня, запилюється комахами, має горішковидні плоди з довгим гачкуватим носиком.
Гравілат річковий можна споживати. З молодих листків його, що містять значну кількість вітамінів, готують салати. Плоди завдяки волосистому гачкуватому носику чіпляються до шерсті тварин і в такий спосіб розносяться на великі відстані.
Деревій звичайний
(Achillea millefolium L.)
Родина складноцвіті (Compositae)
Щодо походження латинської назви рослини існує кілька думок. Найбільш поширене твердження, що назва дана за іменем Ахілла, який, згідно з грецькою міфологією, був учнем Кентавра і вперше використав рослину для лікування ран. Вилікувавши деревієм Телефуса від рани, завданої мечем, Ахілл довів цілющу силу цієї трави. За іншою версією, наукова назва рослини походить від грецького "ахілос" — "рясний корм" або "ахілон" — «тисяча», що пов'язано з розсіченістю листя.
З лікувальною метою деревій використовували кілька тисячоліть тому, спочатку лікарі стародавньої Еллади й Риму, а згодом Західної Європи і Русі. Зокрема, з літописів відомо, що внука Дмитрія Донського, який був знесилений від носових кровотеч, вилікували соком деревію.
Багаторічна рослина 40-100 см заввишки. Стебло пряме, ребристе, нерозгалужене, сірувате, рідковолосисте. Листки довгасті або ланцетні, перисторозсічені, з численними супротивними або кососупротивними частками, надрізаними на лінійні або ланцетні гострі часточки. Квітки в дрібних кошиках зібрані у густе верхівкове щитоподібно-волосисте суцвіття. Кошики (5–7 мм завдовжки, 3–5 мм завширшки) яйцеподібні, рідше кулясті. Листочки обгортки черешкові, зелені, з бурими або білувато-перетинчастими краями. Крайові квітки в кошиках язичкові, з коротким округлим відгином, білі або рожеві. Середні — трубчасті, двостатеві. Тичинок п'ять, зрослих з пиляками, маточка одна, з нижньою зав'яззю, довгим стовпчиком і дволопатевою приймочкою. Плід — сплющена, сіра, дрібноборозенчаста, довгаста сім'янка (до 2 мм завдовжки) без чубка або коронки.
Росте на луках, полях, лісових галявинах, узліссях, схилах, серед чагарників, поблизу доріг, на городах.
Листки містять вітамін К (0,05 %), метилбетаїн (0,05 %), ефірну олію (близько 0,8 %), мурашину, оцтову та ізовалеріанову кислоти, складні ефіри і спирти. Із суцвіть виділено сесквітерпенові лактони.
Верхівки квітучих рослин використовують при хворобах кишково-шлункового тракту, зовнішніх кровотечах, запальних процесах матки, порушенні обміну речовин, погіршенні апетиту і як протиканвульсійний засіб.
Деревій вважається кровоспинним і потогінним засобом, застосовується при туберкульозі легень, виразках, катарі шлунка” нирковокам'яній хворобі, малярії, поносі, геморої, жіночих хворобах, нічному нетриманні-сечі, хворобах печінки, недокрів'ї, головних болях, простуді, нервових хворобах і гіпертонії. Суцвіття застосовують при грижі. Ефірна олія деревію використовується в лікеро-горілчаному виробництві, виноробстві й парфюмерії.
Концентрований настій з трави — ефективний засіб боротьби з попелицями, трипсами, щитівками, павутинним кліщем тощо.
Розмножується поділом коренів і насінням. У підготовлений грунт навесні або восени на відстані 20–25 см один від одного висаджують заздалегідь викопані і поділені на чотири частини корені. Ширина міжрядь — 30–35 см. Догляд за посівами полягає у прополюванні та розпушенні грунту. При необхідності його поливають.
Насіння висівають одразу ж після його збирання. Сходи з'являються навесні наступного року. Догляд такий самий, як і при вегетативному розмноженні. Якщо посіви загущені, восени їх проріджують.