Це — багаторічна трав'яниста рослина (30–60 см заввишки) 3 родини звіробійних. Стебло пряме, голе, вгорі гіллясте. Міжвузля округлі або з двома гранями, цілісні. Листки супротивні, сидячі, овальні, видовжено-яйцеподібні або видовжені, тупуваті, цілокраї, з численними залозками. Квітки правильні, зібрані в щиткоподібну волоть або нещільну китицю. Чашечки з п'яти зрослих при основі ланцетних, загострених, гладеньких по краю чашолистків. Віночок п'ятичленний, жовтий, пелюстки з численними чорно-бурими або фіолетовими крапками. Тичинок багато, маточка одна, з верхньою зав'яззю і 3–5 стовпчиками. Плід — багатонасінна тригранна коробочка.
Росте у мішаних лісах, на галявинах, лісосіках, серед чагарників, на луках, перелогах, біля доріг.
Трава містить до 12 % дубильних речовин, гіперин, гіперицин, гіперозид, азулен, ефірну олію (до 0,3 %), смолисті речовини (17 %), антоціани (до 6 %), сапоніни, вітамін С і каротин.
Препарати звіробою мають в'яжучі і протимікробні властивості, а також здатні стимулювати регенерацію тканин. Використовують усередину при колітах, зовнішньо — при опіках, гінгівітах та стоматитах.
Із звіробою виготовляють антибактеріальні препарати іманін і новоіманін, якими лікують гнійні рани, тяжкі опіки, гострі катари дихальних шляхів. Новоіманін використовують також для боротьби з бактеріозами овочевих рослин і проти вірусної мозаїки тютюну.
У народній медицині звіробій — дуже популярний лікувальний засіб. Його рекомендують при поносах, шлунково-кишкових захворюваннях, хворобах дихальних шляхів, печінки, нирок, як тонізуючий при серцево-судинних захворюваннях, як кровоспинний при маткових кровотечах, як глистогінний, при невралгіях, істерії, безсонні, епілепсії, паралічах. Ним лікують стоматити, гайморити, фарингіти. Відваром трави миють дітей при діатезах, туберкульозі шкіри, висипах, наривах, а при хворобах молочних залоз прикладають компреси. Корені рослини застосовують при дизентерії та туберкульозі кісток.
Оскільки звіробій може рости на одному місці 5 років і більше, для його вирощування слід підбирати незатінені місця. Ділянки повинні бути вільними від бур'янів. Грунт обробляють, як і під інші просапні культури. Перед сівбою його боронують (залізними граблями). Якщо внести органічні і мінеральні добрива, урожайність рослини збільшиться на 20–30 %. Рекомендується під оранку вносити 0,2 т/100 м2 торф'яного компосту і 3 кг/100 м2 азотних, фосфорних і калійних добрив.
Розмножується безпосереднім висівом насіння в грунт під зиму з міжряддями 45 см з розрахунку 30–40 г/100 м2. При весняній сівбі насіння обов'язково стратифікують: змішують з піском і витримують на холоді 2–3 міс.
Для створення оптимальних умов росту після появи сходи прополюють, а міжряддя розпушують. Такий обробіток на першому році культивування протягом літа повторюють 3–4 рази. На другий і наступні роки рано навесні з ділянки збирають відмерлі стебла, грунт боронують (залізними граблями).
Для заготівлі сировини на великих площах траву скошують, а на малих і — зрізують серпами на висоті ЗО см від поверхні землі. І
Звичайно через 1–1,5 місяця після першого укосу рослини повторюють І повну вегетацію і знову зацвітають. Тоді їх косять вдруге. Середня урожайність І становить 0,2 т/100 м2 з дворічних і 0,3 т/100 м2 з трирічних культур. І
Сировину сушать у добре провітрюваних приміщеннях при температурі 50–60 °C. При сухій погоді можна сушити на відкритому повітрі, але в тіні.
Змієголовник австрійський
(Dracocephalum austriacum L.)
Родина губоцвіті (Lamiaceae)
Багаторічна рослина з родини губоцвітих. Наукова назва роду походить І від грецьких слів, які в перекладі означають «дракон» і «голова». Назва дана за своєрідний вигляд порівняно великих двогубих квіток, які справді чимось нагадують голову змія з розкритою пащею.
Росте на вапнякових скелях, подекуди на крейді серед чагарників та на узліссях. Зрідка трапляється в західному та правобережному лісостепу. На Україні відомо лише шість місцезнаходжень цього виду. Це реліктовий третинний вид з дуже розсіяним ареалом.
Дуже гарні фіолетові квітки приваблюють усякого, хто їх побачить, і] тому їх посилено зривають на букети. Змієголовник австрійський знаходиться і на грані знищення і потребує суворої індивідуальної охорони. Заслуговує широкого введення в культуру, як декоративна рослина, тим більше, що дуже легко культивується, потребуючи лише вапнування грунту.
Зозулинець шоломоносний
(Orchis militaris L.)
Родина орхідні (Orchidaceae)
Рослина висотою 20–45 см, з яйцевидними бульбами. Стебло з 3–5 яскраво-жовтими довгастими листками, розміщеними в його нижній частині, і двома листковидними піхвами — в середній. Суцвіття багатоквіткове, щільне, циліндричне. Квітки рожевувато-лілово-пурпурові, запашні, складної будови: 5 пелюстковидних листочків оцвітини сходяться верхівками, утворюючи шолом, шостий (губа) — 3-роздільний, звисає донизу і біля основи має коротку шпорку. Плід — коробочка. Насіння дрібне, пилувате. Цвіте у квітні — червні. Росте на вологих луках, у чагарниках, на лісових галявинах, узліссях у гірських, лісових і лісостепових районах республіки і дуже рідко у степових.
Назва роду походить від грецького слова, що в перекладі означає «ядро», і пов'язана, очевидно, з формою бульб рослини. Видова назва в перекладі з латинської мови означаэ «солдат» і дана рослині за схожість квіток з шоломом. Квітки запилюються джмелями.
На Україні росте 26 видів зозулинця. Всі вони занесені до Червоної книги.
Золототисячник малий
(Centaurium erythraea Rafn.)
Родина тирличеві (Gentianaceae)
Древні греки називали цю рослину кентаврою. Але з падінням Римської імперії про назву забули. І лише в середні віки монахи розпустили чутку, що соком чудодійної рослини за сто золотих вони виліковують хворих. Звідси і пішла назва центавріум (по-латинськи — сто — «центум» і золото — "аурум"). У нас цю рослину називають ще цинторією, центурією.
Золототисячник малий — дворічна рослина. Стебло пряме, чотиригранне, заввишки 20–40 см. Листки цілокраї, голі, нижні зібрані в прикореневу розетку, стеблові — супротивні, довгасто-овальні. Квітки рожеві, іноді білі, зібрані на верхівці стебла в щиткоподібне суцвіття. Цвіте в червні — липні.
Росте на луках, лісових галявинах і полянах, між чагарниками, на узліссях, як бур'ян на полях.