Іван-чай — один з перших оселяється на вирубках. Під його пологом створюється затінок, нагромаджується волога, і тут починають рости інші рослини. Добрий медонос. На Україні росте 2 види іван-чаю.
Калина звичайна
(Viburnum opulus L.)
Родина жимолостеві (Caprifoliaceae)
Червона калина… Скільки тепла, ласки у цих звичних нашому серцю словах. Скільки пісень, легенд присвячено цій скромній рослині. Був звичай над могилою дівчини садити калину як символ чистоти й суму.
Калина має високі декоративні властивості. Навесні вона прикрашається квітами, восени — янтарно-червоними гронами плодів і листям, яке поступово червоніє. Недарма й зараз у багатьох селах і містах можна побачити цю красуню.
Високий гіллястий кущ (2–4 м заввишки) з сірою корою з родини жимолостевих. Пагони зеленувато-сірі з супротивними великими (до 5–7 мм) бруньками. Листки до 10 см завдовжки, супротивні, майже голі. Пластинка їх 3-5-лопатева, з серцеподібною основою, зелена, з двома ниткоподібними прилистками, черешки довгі. Запашні квітки зібрані в плоскі кінцеві щиткоподібні суцвіття, крайові великі, білі, безплідні, серединні — дрібніші, двостатеві. Чашечка з п'ятьма зубчиками, віночок п'ятироздільний.
Плоди — ягодоподібні червоні овальні кістянки (6,5-14 мм завдовжки і 4,5-12 мм завширшки) з твердою кісточкою.
Росте в підліску мішаних та листяних лісів, по берегах річок і водойм, на луках.
Кора калини містить до 6,5 % смоли, до складу якої входять органічні кислоти (мурашина, оцтова, ізовалеріанова, капринова, каприлова, масляна, лінолева, церотинова, пальмітинова), фітостеролін, ситостерин і мірициловий спирт, а також дубильні речовини (близько 2 %), флобафени і глікозид вібурнін. У плодах до 32 % цукрів, до 3 %. дубильних речовин, є ізовалеріанова і оцтова кислоти, вітамін С. В насінні до 21 % жирної олії.
Рідкий екстракт і відвар кори використовують при внутрішніх кровотечах, а також як спазмолітичний і заспокійливий засіб у гінекологічній практиці. Зовнішньо — для зупинки паренхіматозних кровотеч. Препарати з кори калини знижують артеріальний тиск. Плоди посилюють скорочення серця і збільшують діурез. Вони входять у вітамінні збори. Після морозів плоди вживають в їжу як засіб від гіпертонії (початкова стадія) і кашлю.
Кору разом з квітками і плодами використовують у ветеринарії для лікування ящура великої рогатої худоби.
Завдяки високому вмісту пектинів з плодів калини виготовляють мармелад, готують наливки, лікери, фруктово-ягідні вина, їх консервують, застосовують як чайно-кавовий сурогат. Можна використовувати як начинку для пирогів. Крім того, плоди калини дають червону фарбу, кора — чорно-зелену, придатну для фарбування вовни.
Розмножується насінням і вегетативно (паростками, відсадками, поділом куща і живцями). Всі способи прості і дають добрий результат. Зокрема, насіння після тривалої стратифікації висівають у підготовлений грунт з міжряддями 30–40 см. Після дворічного догляду саджанці висаджують на постійне місце.
Рослину вирощують у парках для створення окремих груп і живоплотів. Ціниться також як порода, що приваблює корисних птахів.
Кору заготовляють з молодих пагонів у квітні — травні, роблячи кільцеві надрізи, які потім з'єднують поздовжніми. Сушать на горищах, під наметами, розстеливши тонким шаром.
Плоди збирають у вересні — жовтні, зрізуючи ножами або секаторами, сушать у печах або сушарках при температурі 50–60 °C. Квітки збирають під час цвітіння і швидко висушують у затінку.
Катран татарський
(Crambe tataria Seb.)
Родина хрестоцвіті (Brassicaceae)
Багаторічна сизувата рослина висотою 40–80 (100) см. Стебло дуже розгалужене, має форму кулястого куща. Листки 2-перистороздільні. Квітки білі, численні. Плоди — нерозкривні 2-членні стручечки. Цвіте у травні — червні. Росте на кам'янистих, здебільшого вапнякових, схилах в Лісостепу. *г Назва роду походить від грецького слова, що в перекладі означає «капуста», і пов'язана, очевидно, з тим, що з давніх часів представники цього роду під назвою "морська капуста" культивувалися в країнах Південної Європи як овочі. Видова назва у перекладі з латинської мови — «татарський».
Катран має цікаву життєву форму — перекотиполе, що виробилася в процесі еволюції як пристосування до поширення плодів. Коли плоди дозрівають, стебло біля основи відламується; сильні осінні вітри перекочують кулястий кущ на далеку відстань, розсіваючи насіння.
Катран — чудова декоративна рослина. Його можна вирощувати на клумбах, кам'янистих гірках, газонах. Добре розмножується насінням. Жироолійна рослина (в насінні до 40 % жирної олії). Добрий медонос.
Катран татарський занесено до Червоної книги, охороняється на заповідних територіях. На Україні росте 8 видів катрану.
Квасениця звичайна
(Oxalis acetosella L.)
Родина квасеницеві (Oxalidaceae)
У листяних лісах Полісся та Західного Лісостепу часто зустрічається квасениця — надзвичайно тендітна, ніжна маленька рослина з яскраво-зеленими трійчастими листочками. Вона тіньовитривала, в тінистих місцях утворює суцільні зарості, або куртини, що добре прикрашають ліси.
Квасениця звичайна не має надземного стебла. Від тонкого повзучого кореневища відходять пучки довгочерешкових листків 6-12 см завдовжки. Листки квасениці здатні змінювати своє положення в просторі. В непогоду та на ніч пластинки листків складаються, листок поникає. Закриваються на ніч і гарненькі білі квітки з рожевими або ліловими жилками. Вони розміщені поодиноко на квітконосах, що відростають від кореневища. Цвіте рослина в травні — червні, запилюється комахами, плід — маленька коробочка, що розкривається щілинами.
Листочки квасениці мають приємний кислий смак, з них готують салати. Квасениця — медоносна та лікарська рослина. Вона досить декоративна, її можна вирощувати в затінених місцях парків, лісопарків.
Клокичка периста
(Staphylea pinnata L.)
Родина клокичкові (Staphyleaceae)
Кущ до 5 м заввишки, з родини клокичкових. Росте в широколистяних лісах, по узліссях, іноді серед чагарників. Трапляється зрідка в Закарпатті та західному і правобережному Лісостепу. Вид поширений в південній частині Середньої Європи, Середземномор'я, на Кавказі, в Малій Азії. Окремі місцезнаходження на Україні, безсумнівно, є реліктовими залишками з тих доісторичних часів, коли клімат тут був значно теплішим. Саме тому всюди, де ця рослина трапляється в дикому стані, вона потребує охорони. Цікаво, що в Закавказзі бутони клокички разом з молодими пагінцями збирають і квасять, як капусту, одержуючи так звані "джонджолі". Насіння цієї рослини за смаком дещо подібне до фісташки, з нього добувають олію.