Розмножується вегетативно (поділом коренів) і насінням. Останнє висівають навесні з міжряддями 35–40 см; сходи з'являються на 20-30-й день (при осінній сівбі — у квітні). У перший рік життя рослина утворює розетку з листків. Починаючи з другого року регулярно цвіте (в червні) і плодоносить (в серпні). У перший рік посіви обов'язково прополюють, грунт розпушують. Аналогічні роботи виконують і в наступні роки.
При вегетативному розмноженні корені також висаджують з міжряддями 35–40 см. Спочатку грунт поливають. Після укорінення коренів міжряддя прополюють і розпушують. Вирощують любисток у садах і на городах як декоративну та пряну рослину.
Заготовляють корені восени, їх сушать у добре провітрюваних приміщеннях. Висушені корені швидко вбирають вологу і уражуються грибками, тому їх слід зберігати в сухому місці.
Любка дволиста
(Platanthera bifolia L.)
Родина орхідні (Orchidaceae)
Рослина висотою 25–50 см, з суцільними бульбами, двома майже супротивними еліптичними прикореневими листками на крилатих черешках і довгою рідкою китицею білих запашних квіток на довгому квітконосі. Великі, зеленувато-білі квітки надзвичайно химерної форми, схожі на метеликів. Три пелюстки віночка сходяться біля верхівки, 2 — розпростерті, а третій, язичковидний, звернений донизу (так звана губа), значно більший від інших, відрізняється від них формою. Біля основи він має довгу вигнуту циліндричну шпорку, яка в 1,5–2 рази більша, ніж зав'язь. Плід — коробочка. Насіння, як у всіх орхідних, дуже дрібне, пилувате. Квітки мають чудовий запах, особливо присмерком, коли багато виділяється пахучих речовин; ось чому в деяких місцевостях цю рослину називають ще нічною фіалкою. Цвіте в червні — липні. Росте в заростях чагарників, у тінистих листяних і мішаних лісах, на лісових галявинах, узліссях.
Назва роду походить від грецьких слів, що в перекладі означають "широкий пиляк". Видова назва означає «дволиста».
Білий колір квіток і сильний запах приваблюють нічних метеликів, які запилюють рослину. Декоративна рослина. Як і всі орхідні, підлягає охороні, занесена до Червоної книги. На Україні росте 2 види любки. У бульбах любки, порівняно невеликих за розміром, нагромаджуються слиз (до 50 %), крохмаль (до 30 %), декстрин (до 10 %), деякі тонізуючі речовини. Народна медицина рекомендує бульби любки виснаженим хворим при шлунково-кишкових захворюваннях, кашлі, хворобах зубів, а листя як зовнішнє при наривах. Бульби доцільно використовувати як обволікаючий засіб при отруєні (при цьому уповільнюється всмоктування токсичних сполук).
Культивується легко. Любку висаджують у пухкий грунт, багатий на перегній, у затінку кущів. Вона непогано розростається і щоліта радує нас ніжними квітками і тонким духмяним запахом.
Льонок звичайний
(Linaria uulgaris Mill.)
Родина ранникові (Scrophulariaceae)
Багаторічна трав'яниста рослина. Стебло пряме, заввишки 30-100 см, листки чергові, численні, лінійно-ланцетні. Квітки великі, сіро-жовті, зібрані довгою вершковою китицею. Цвіте все літо. Росте біля доріг, на схилах, по межах, серед посівів, на непіднятих парах, по сухих канавах.
З лікувальною метою використовують всю надземну частину (Herba linariae), яка містить ряд речовин, зокрема глюкозиди: линарин, пектолинарин, линаракрин, линарезин; різні кислоти; фітостерин, парафін, вітамін С.
Вживається як сечогінне і легко проносне. Різні настої з трави застосовують при водянці, жовтяниці, болях у шлунку, золотусі, проти глистів, при головних болях. Рідкий екстракт з льонку (50 г на 1 л води) приймають на ніч по 2–3 чайних ложки.
Збирають траву в період цвітіння (травень — вересень), зрізуючи на 10–15 см нижче від квітки.
Маренка запашна
(Asperula cynanchica L.)
Родина маренові (Rubiaceae)
Це багаторічна трав'яниста рослина 10–50 см заввишки. Стебло висхідне, південне, голе, чотиригранне, нерозгалужене. Рослина пахне кумарином. Листки тонкі, темно-зелені, по краях злегка шорсткі, гострокінцеві, зібрані у вузлах у три — , восьмичленні кільця. Суцвіття у вигляді верхівкового щитка, малоквіткове, складається звичайно з трьох напівзонтиків. Квітки дрібні, звичайно білі. Цвіте у травні — червні.
Росте в Карпатах, Розточчі-Опіллі, в тінистих лісах, заростях, на вогкуватому перегнійному грунті.
Збирають усю траву під кінець цвітіння і пізніше (сушать швидко, бо чорніє).
Застосовують при кишкових кольках, при хворобах обміну речовин, особливо при хворобах печінки і жовчного міхура, як засіб, який трохи проносить, збуджує виділення сечі і виганяє пісок та камені жовчного і сечового міхурів. Також вживають маренку запашну при неврозах серця, безсонні, неприємному відчутті в ділянці серця, свербіння тіла і при приливах крові до голови та головному болю, при істерії, клімаксі у жінок. Діє заспокійливо і снотворно. Великі дози можуть призвести до блювання, головного болю, запаморочення і навіть смерті (діють кумарин, дубильні речовини, гіркота і отруйний глікозид асперулозид).
Вживають у вигляді чаю. При цьому беруть на 1 склянку окропу 1 столову ложку листків і настоюють 10 хвилин. П'ють по 2 склянки на день, ковтками. (При клімаксі у суміші з глодом і собачою кропивою серцевою).
При схильності до шкірних захворювань 1 столову ложку суміші трави маренки запашної, листків волоського горіха і квіток липи у співвідношенні 4:1:5 на 1,5 склянки окропу настоюють 4 години і п'ють щодня по 1 склянці перед сніданком. Свіжа рослина діє сильніше, ніж висушена. З напару цієї рослини роблять примочки на рани і компреси на фурункули; свіже листя І кладуть на рани і виразки.
Материнка звичайна
(Origanum vulgare L.)
Родина губоцвіті (Lamiaceae (Labiatae)
Таку назву український народ дав рослині тому, що застосовується вона при найрізноманітніших жіночих хворобах, в тому числі й у породіль. Ця пахуча трава навіть після сушіння зберігає аромат полів і духмяність лісів.
Материнка звичайна — багаторічна трав'яниста рослина. Кореневище коротке. Стебло (30–60 см заввишки) пряме, при основі часто гіллясте, чотиригранне, у нижній частині циліндричне. Листки супротивні, черешкові, довгасто-яйцеподібні (1–4 см завдовжки), зверху темно-зелені, зісподу світліші, віддалено-дрібнозубчасті. Квітки зібрані, у щиткоподібно-волосистих суцвіттях. Плід розпадини горішок. Горішки овальні, гладенькі.