Плід — стиснута, туповиїмчаста, залозистоопушена коробочка. Росте в соснових і мішаних лісах, на галявинах, узліссях, зрубах. Поширена на Поліссі, в лісостеповій зоні, у Карпатах.
Лікарська рослина. На ліки збирають траву. Препарати з трави вероніки лікарської використовують у медицині як відхаркувальний і протизапальний засіб при шлунково-кишкових захворюваннях. Квітучі пагони зрізають ножем або серпом і швидко та обережно сушать на горищі або під наметом. Добра декоративна рослина й весняно-літній медонос. Інші види цього роду вероніка дібровна (V. chamaedrys L.), вероніка колосиста (V. spicata Ь.), вероніка довголиста (V. longifolia L.) та ін. на ліки не збирають.
Відкасник безстебловий
(Carlina acaulis L.)
Родина складноцвіті (Compositae)
Багаторічна трав'яниста рослина. Стебло нерозвинене. Листки перисторозсічені майже до середньої жилки, розсіяно-опушені, колючі. Квітки зібрані в досить великі кошики, що сидять посередині листкових розеток. Листочки-обґортки неоднакові: зовнішні — зелені, листовидні; середні — темно-бурі розгалуженими колючками по боках; внутрішні — пелюстковидні, жовтувато-білуваті. Спільне квітколоже вкрите плівками. Плоди — сім'янки, волосисті, з чубком, складеним з одного ряду розгалужених перистих щетинок. Цвіте в липні — вересні.
Росте на сухих луках, гірських схилах, лісових полянах. Взятий під охорону.
Для лікування вживається корінь, який містить ефірну олію, дубильні речовини, смоли, до 20 % інсуліну тощо. Викорисовується як сечогінне, потогінне, відхаркувальне, при затримці менструацій.
Відвар з коріння п'ють при простудних захворюваннях сечових органів і нирок, при болях в шлунку і катарах легенів. Крім того ним лікують ниркові набряки, відвар виганяє глистів.
Для відвару беруть 3 г коріння на 0,5 л кип'яченої води. Замість відвару використовують також порошок з розтертого сухого коріння
Вовчі ягоди пахучі. Боровик (Daphne cneorum L.) Родина тимелеєві (Thymelaceae) .
Кущ 10–30 см заввишки з родини тимелейових з багаторічними листками на пагонах. Цвіте у травні — червні. Росте в соснових лісах, на схилах з близьким заляганням крейди Зрідка трапляється на правобережному Поліссі, північному Поділлі та в Лісостепу.
Рослина реліктова. Має запашні квіти. Завдяки цьому в країнах Європи, де він зростає у горах, дістав назву "альпійській бузок". Рослина заслуговує широкого використання в культурі, бо має дуже високі декоративні якості.
Цікавий для науки вид. В деяких місцевостях винищується для продажу в букетах. Потребує ретельної охорони.
Вовчі ягоди пахучі. Боровик
(Daphne mezereum L.)
Вовчуг польовий
(Ononis arvensis L.)
Родова назва рослини походить від грецького слова «онен» — осел, бо ще Діоскорид відмітив, що осли охоче поїдають її, тим часом як інші тварини уникають. Популярним був вовчуг у XVI ст в Західній Європі як сечогінний засіб.
Це — багаторічна трав'яниста рослина. Стебла висхідні, прямі, опушені. Листки трійчасті, з великими прилистками. Квітки пазушні, метеликові, рожеві, на коротких квітконіжках, на кінці стебла утворюють колосоподібні суцвіття. Цвіте в червні — липні. Запах неприємний. Плід — біб. Підземна частина складається з темно-бурого, багатоголового кореневища і стрижневого, в нижній частині галузистого кореня.
Росте на луках, серед чагарників та по берегах річок.
Корені містять ізофлавоновий глікозид, солодкий глікозид не встановленої будови, тритерпеновий сапонін і трохи ефірної олії, яка осмолюється при зберіганні.
Використовують відвар коренів вовчуга і 20 %-ну настойку на 70 %-ному спирті як кровоспинний, проносний, сечогінний і протигеморойний засіб, а також при лікуванні подагри, епілепсії, запаленні сечового міхура і нирок, каменях у нирках. Ванни із відвару трави призначають при лікуванні екземи. Тривале вживання вовчуга зменшує ламкість капілярів.
Під вовчуг рекомендують відводити пухкі, багаті на гумус грунти. Восени вносять добрива: органічні — у вигляді гною або компосту (0,2 т/100 м2), мінеральні — з розрахунку 0,6 кг/100 м2 фосфорних і 0,3 кг калійних.
Розмножується насінням. Перед сівбою для підвищення схожості його стратифікують і перетирають з піском.
Висівають вовчуг рано навесні, як тільки дозволить стан грунту. Догляд за посівами починається зразу ж після появи сходів (розпушують міжряддя). У фазі 6–8 листочків проводять букетування (якщо густота сходів понад 20 на 1 м погонної довжини) Протягом літа грунт розпушують 3–4 рази, видаляючи бур'яни.
Урожай збирають у два прийоми: спочатку скошують надземну масу, яку виносять з ділянки, після чого викопують корені на глибині до ЗО см. Корені, зрізавши залишки стебел, миють у холодній воді і сушать у добре провітрюваних приміщеннях. Підв'ялені корені в суху сонячну погоду можна сушити на відкритому повітрі або на горищі. Зберігають у сухому, добре провітрюваному приміщенні.
Волошка синя
(Centaurea cyanus (All.) Dost.)
Родина айстрові (Asteraceae)
Однорічна павутинниста рослина висотою 30–60 (ІОО)Псм. Листки цілісні лінійні. Крайові квітки в кошику лійковидні. Листочки обгорток по краю війчасті Цвіте з червня до осені. Росте на полях, уздовж доріг по всій Україні.
Назва роду походить від імені міфічної істоти кентавра Хірона, якиї вважався одним з кращих лікарів. Видова назва в перекладі з латинської означа "синій", «темно-голубий».
Крайові лійковидні квітки безплідні, вони приваблюють комах, яв запилюють серединні трубчасті квітки. Стовпчик маточки знаходиться пі тичинками, що зрослися в трубочку.
Розмножується насінням, схожість якого зберігається до 10 років. Ос чому волошка синя нерідко є злісним бур'яном.
Крайові лійковидні квітки кошика використовують у медицині.
В'язіль барвистий
(Coronilla varia L.)
Родина бобові (Leguminosae)
Багаторічна трав'яниста рослина з родини бобових, заввишки 30–10 см, з повзучим гіллястим кореневищем. Стебла дещо розпростерті або майж прямостоячі, гіллясті, голі, борозенчасті. Листки непарноперисті, черешков з 5-12 парами еліптичних або довгасто-лінійних листочків, на вершк загострених. Верхні листки сидячі, прилистки вільні, ланцетні. Квітки зібраї в зонтикоподібні китиці з квітконосами завдовжки 3-15 см, що іно; перевищують листки. Чашечка дзвоникоподібна, 5-зубчаста. Віночок з трох зігнутим дзьобоподібно розширеним човником. Тичинок 10, з яких 9 зрослис нитками в трубочку. Плоди — лінійні боби, 4–5 см завдовжки. Цвіте в травні серпні; насіння достигає з липня.