Саме препарати глоду криваво-червоного є препаратами вибору при неврозах серця. Вони виявляють кардіотонічну, спазмолітичну, гіпотензивну і седативну дії. Глід здатний збільшувати силу серцевих скорочень, регулювати артеріальний тиск — підвищений знижувати, а знижений — підвищувати. Глід зменшує збудливість нервової системи, зумовлює глибокий, спокійний і тривалий сон, не спричиняючи після пробудження стану психічного пригнічення. Слід зазначити, що направленість терапевтичної дії препаратів глоду залежить від дози: якщо малі дози впливають на серцеву діяльність тонізуюче, то великі дози є чудовим седативним і спазмолітичним засобом, а надто великі — у 4-5 разів більші від звичайних, спричинюють зайву сонливість і сповільнення частоти пульсу.
Препарати глоду малотоксичні і не мають кумулятивних властивостей, не спричиняють побічних ефектів. Іх використовують при різних захворюваннях серцевого м’яза, зокрема при коронаритах, які супроводжуються симптомами стенокардії, при гіпертонічній хворобі, особливо при її вегетативно-нервовій формі, при нервово-психічних збудженнях, запамороченнях, при клімактеричних неврозах як засіб, що зменшує збудливість центральної нервової системи, усуваючи болісні симптоми, характерні для цього періоду.
Призначають внутрішньо настойку квітів глоду по 15—30 крапель у чашці води 3 рази на день. При використанні настойки як седативного засобу дозу збільшують у 2-3 рази. Для приготування настойки беруть 10 г свіжих квіток на 100 мл 70% етилового спирту, витримують протягом 14 днів, проціджують і вживають по 30—40 крапель 2-3 рази на день до їди.
Невроз шлунка — один із кортико-веге-тативних синдромів, що супроводжує інші неврози, викликані порушеннями регулюючої діяльності кори головного мозку і підкоркового апарату вегетативної нервової системи з переважним порушенням функцій шлунка і кишківника.
Невроз кишківника — це кортико-вісце-ральний синдром. Причинами розвитку можуть бути аффекти — різке збудження, ляки, страхи у людей з нестійкою нервовою системою, а також рефлекторні впливи на кишківник, які надходять з інших органів: сечового міхура, передміхурової залози, придаткових жіночих органів і при деяких захворюваннях прямої кишки. Неврози кишківника найчастіше зустрічаються у людей з порушенням психічної сфери, при істерії, неврастенії. Позитивні результати досягаються навіть після застосування в клізмах настою ромашки лікарської (столова ложка квіток ромашки на склянку окропу).
Іпохондричний синдром спостерігається при найрізноманітніших захворюваннях, в т. ч. при шизофренії. Для нього характерно перебільшення небезпеки дійсних або уявних ознак захворювань, скарги на постійне нездужання, болі в різних частинах тіла, переконаність в захворюванні важкою хворобою, що супроджу-ється зниженим пригніченим настроєм. Лікування таких хворих є надзвичайно важким і тривалим.
Заїкання — зустрічається при неврозах. Мова стає незрозумілою, неясною, хворий вимовляє лише окремі склади, букви, часто підсилені рухами або гримасами, поведінкою.
Вегетоневрози жіночих статевих органів.
Вульвіт — запалення зовнішніх статевих органів в ділянці присінку піхви. Розрізняють гострий вульвіт (гіперемія слизової присінку, її болючість, набряклість, слизово-гнійний наліт, збільшення пахових лімфовузлів). При цьому відчувається печія, яка посилюється під час сечовипускання, що потім змінюється свербінням з відповідними проявами з боку поведінки людини, її реакції на зовнішні «звичайні подразники». При цьому перш за все треба виключити гонорею та інші причини вульвіту. Розпочинати лікування треба перш за все з основного захворювання, а потім приєднувати спринцювання та ванночки з настоєм лікарських рослин (див. фіторецептуру).
Свербіж вульви посилюється при пітливості в нічний час. Необхідно також не забувати про нервовий свербіж як наслідок важкого перебігу вульвіту.
Вагініт — відчуття повноти в піхві, інколи з кров’янистими виділеннями, причиною чого може бути молочниця.
Білі — патологічні виділення з різних відділів статевих органів також є одною з ознак вагініту. Залежно від причини і місця утворення білей, вони викликають відчуття постійної вологості, інколи свербіж і печію. Лікування розпочинають після загального і спеціального гінекологічного обстеження, виявлення місця і характеру їх виникнення. Після цього як симптоматичне лікування застосовують підмивання і спринцювання з використанням лікарських рослин (див. відповідний розділ).