Кеклі, там само.
То був батьків улюбленець. Дуже близькі, вони часто на очах у інших трималися за руки.
Кеклі, там само (з уст Натаніеля Паркера Вілліса).
Він був достеменною копією свого батька, адже відзначався і такою самою притягальною силою, і такими самими здібностями та смаками.
Рут Пейнтер Рендолл, «Сини Лінкольна».
То було дитя, на яке Лінкольн покладав найзаповітніші сподівання, по суті, маленьке віддзеркалення його самого, з яким він міг говорити щиро, відверто і довірливо.
Тайрон Філіан, «Підрахунки: спогади «своєї людини» про важкі часи».
Віллі з усілякого погляду був точним портретом містера Лінкольна, навіть голову він тримав злегка нахиленою до лівого плеча.
Берлінґейм, там само (з уст одного сусіди зі Спрінґфілда).
Ти відчуваєш таку любов до своїх діточок, повнишся такими сподіваннями, що вони спізнають усе, що є у житті гарного, такою ніжною прив’язаністю до неповторної низки рис, що проявляються у кожному з них: тут і напускна хоробрість, і вразливість, і манера говорити, і милі помилки у мовленні, і ще багато чого, як‑от запах шкіри і волосся, відчуття маленької долоньки у твоїй великій… і раптом дитини більше немає! І тоді ти стоїш мов громом прибитий, вражений тим, що у такому начебто прихильному досі світі могла трапитися така страшна несправедливість. Велика любов народилася з нічого, і тепер, коли її джерело кануло у небуття, ця любов, що знай шукає — і не знаходить, а тому нездужає, обертається найглибшим стражданням, яке тільки можна собі уявити.
Місіс Роуз Мілленд, «Есей на втрату дитини».
«Це — найважче випробування у моєму житті», — зізнався він доглядальниці, а тоді, сповнившись раптом бунтарським духом, переобтяжений клопотами та горем, вигукнув: «Чому?! Чому?!».
Джеймс Морґан, «Абрагам Лінкольн: хлопець і чоловік».
Говорити він не міг, бо його душили ридання. Тож лише сховав обличчя у долонях, а тим часом уся його висока постать аж здригалася від надміру емоцій. Я стояла у ногах ліжка, і крізь сльози дивилася на нього у безмовному, благоговійному зачудуванні. Горе позбавило його мужності, перетворило на слабку, безвольну дитину. Я й у думці собі не клала, що цього твердого, непохитного чоловіка можна так зворушити. Ніколи не забуду тих урочих миттєвостей, коли саме втілення геніальності та величі ридало над утраченим кумиром любові.
Кеклі, там само.
XVIII
З тих хлопців, яких мені будь-коли доводилося знати, Віллі Лінкольн був найприємніший: кмітливий, чуйний, він мав лагідний характер і гарні манери.
Джулія Тафт Бейн, «Батько Теда Лінкольна».
Власне такими, як він, люди й уявляють собі своїх дітей, доки ще їх не мають.
Рендолл, там само.
Характерне для нього самовладання — aplomb, як кажуть французи, — було просто дивовижне.
Вілліс, там само.
Розум він мав жвавий, допитливий і совісний; до інших ставився приязно і з любов’ю; пориви у нього були добрі і щедрі, а слова та манери — лагідні і привабливі.
Фінеас Д. Ґерлі, «Прощальна промова на похороні Віллі Лінкольна» («Іллінойс стейт джорнел»).
Він ніколи не минав нагоди розшукати мене у натовпі, потиснути руку і сказати щось приємне; стороннім людям така поведінка десятилітнього хлопчика впадала у вічі і щонайменше викликала захоплення.
Вілліс, там само.
Одяг Віллі носив здебільшого сірий, дуже мішкуватий, і цим неабияк відрізнявся від тих кучерявих пестунчиків, що їх викохують схиблені на модах матері.
Лора Сірінґ (під псевдонімом Говард Ґліндон), «Правда про місіс Лінкольн».
Якось, коли я проходив повз Білий дім, він саме бавився на тротуарі з одним своїм товаришем по таких забавах. Над’їхав містер С’юард, у кареті разом із принцом Наполеоном та ще двома особами з принцового почту. І тут державний секретар — між ним і хлопцем явно існували якісь близькі, дружні стосунки — у такому собі бурлескному стилі зняв свого капелюха, те саме зробив і Наполеон; словом, усі вони привітали юного «президент-принца» на вельми урочистий манір. Анітрохи не збентежений цим виявом поваги, Віллі витягнувся на повен зріст, елегантно, з неймовірним самовладанням скинув свою шапочку і віддав офіційний доземний поклін, наче якийсь маленький посол.
Вілліс, там само.