Може, й на користь пішло.
бетсі берон
Міцнішим його зробило.
едді берон
Якщо на тебе наступить кінь, ти не помреш.
бетсі берон
Хіба що покульгаєш трохи.
едді берон
Ну, і коней потім боятимешся.
бетсі берон
І собак.
едді берон
А просто блукати п’ять годин у натовпі? Це тебе не вб’є.
бетсі берон
Знаєш, що я думаю? Це навіть корисно. Бо потім ти вже вмієш блукати п’ять годин у натовпі без сліз і паніки.
едді берон
Ну, він трохи плакав і панікував. Коли прибився вже додому.
бетсі берон
Ой, Христе-Боже, ти так тих малих вилупків від усього оберігаєш, що вони скоро тебе до вбиральні потягнуть с*** їм підтирати.
А знаєш, цього в Едді-молодшого і Мері-Меґ не забереш. С*** вони завжди підтирають собі самі.
едді берон
І вбиральні в нас нема.
бетсі берон
Та й то правда, с*** де попало.
едді берон
Чому вони ніколи до нас не заходять? От що я хотіла б знати. Скільки це ми вже тут? Довго, до дідька довго. І вони ще ні разочку…
бетсі берон
Та ну їх до с***! Ті г*** невдячні вилупки не мають жодного права винити нас у якихось своїх с*** проблемах, доки самі не влізуть у нашу трикляту шкуру, а ніхто з тих й*** не був у нашій г*** шкурі навіть довбаної хвилини.
едді берон
Досить, сказав преподобний.
ганс воллмен
Це були Берони.
роджер бевінс ііі
П’яні як ніч, вони валялися без пам’яті на дорозі, де й потрапили під колеса одного й того самого екіпажа, а потім їх кинули очунювати до ганебної, нічим не позначеної спільної хвороб-ями під тією моторошною залізною огорожею. Були там єдиними білими, що затесалися поміж кількох представників чорної раси; у жодного, чи то білого, чи чорного, не було навіть хвороб-короба, де можна було б одужувати як годиться.
ганс воллмен
Те, що Берони надумали поговорити з хлопцем, — не зовсім комільфо.
преподобний еверлі томас
Як і те, що вони взагалі по цей бік огорожі.
ганс воллмен
Ну, тут не у багатстві річ.
преподобний еверлі томас
Я теж не бозна-яким багатієм був.
ганс воллмен
Тут річ радше у поводженні. У тому, щоб бути, так би мовити, «багатими духом».
преподобний еверлі томас
А ще Берони приходять і йдуть, коли їм заманеться. Огорожа їм не перепона.
ганс воллмен
Як і в тій попередній місцині, вони тут вільні.
преподобний еверлі томас
Гм.
роджер бевінс ііі
Гм-гм.
ганс воллмен
Слідом за Беронами швидко змінили одне одного містер Бантінґ («Я, звісно, не маю чого соромитися»), містер Елленбі («Я прийшов тут, у то місто, з сімома долярами, зашитими у штанях, і нікуда, бий його трясця, відсіль не піду, доки мені не скажут, куда, до біди тяжкої, ті мої доляри поділися») і місіс Пропер Фессбітт («Я прошу лише, щоб на одну-єдину останню Годину той жахливий біль мене відпустив: тоді я могла б Попрощатися зі своїми Близькими у веселішому дусі»): хтозна-як вона дошкандибала до дверей, надалі заціпеніла, скручена в три погибелі у позі ембріона, як і пролежала, майже не підводячись з ліжка, останній рік свого перебування у тій попередній місцині.
роджер бевінс ііі
А десятки інших, збадьорившись новою надією, і далі схвильовано чекали своєї черги поговорити з хлопцем.
ганс воллмен
Та, на жаль, збутися цьому не судилося.
преподобний еверлі томас
XXVIII
Невдовзі ми завдяки певним добре знаним уже ознакам збагнули, що насуваються неприємності.
роджер бевінс ііі
Усе почалося так, як завжди.
преподобний еверлі томас
Усю околицю вповила тиша.
роджер бевінс ііі
Чути було, як труться одна об одну гілки голих дерев.
ганс воллмен
Повіяв теплий вітерець, який ніс пахощі найрозмаїтіших речей, що дарують людям утіху: трави, сонця, пива, хліба, теплої ковдри, вершків; перелік цей був у кожного свій, тож і втішався кожен по-своєму.
роджер бевінс ііі
З землі прокльовувалися вже повністю сформовані квіти найрізноманітніших кольорів, розмірів, обрисів та ароматів.