Містер Кольєр (після того падіння сорочка у нього на грудях була вимащена глиною, а ніс зовсім розквашений) мусив постійно плавати у повітрі в горизонтальному положенні, ніби така собі стрілка компаса в людській подобі, маківкою вказуючи у напрямку тієї частини свого майна, долею якої переймався в ту хвилину найбільше. Сьогодні маківка містера Кольєра була повернута на захід. Наш прихід хтозна-чому його втішив, він мимоволі полегшено зітхнув і, крутнувшись, став вертикально, лицем до лиця з нами.
ганс воллмен
Містере Кольєр, сказав містер Воллмен.
Містере Воллмен, сказав містер Кольєр.
роджер бевінс ііі
Та тут йому на думку спала якась нова майнова турбота, і його тієї ж миті різко підкинуло вгору. Зависнувши долілиць у повітрі, він лиш злякано кавкнув і розвернувся головою на північ.
ганс воллмен
ХХХІХ
Далі, щоб трохи скоротити шлях, нам треба було перетнути ту невелику болотисту ділянку, яку облюбували найупослідженіші з-поміж нас.
ганс воллмен
У тому місці вони шукали вільготу й безмісячну темряву.
роджер бевінс ііі
Тут стояли, заглибившись у свою безконечну розмову, містер Рендолл з містером Твудом.
ганс воллмен
Та зрозуміти один одного не могли — таке вже спіткало їх лихо, і про його причини ми могли хіба що здогадуватися.
роджер бевінс ііі
Обличчя у них нагадували розмиті брудні плями, де годі було щось розібрати.
ганс воллмен
Тулуби були сірі й безформні, за винятком схожих на торпеди зачатків рук і ніг.
роджер бевінс ііі
Їх і не розрізниш, от лише в рухах містера Твуда зберігся слабкий натяк на бодай якусь жвавість. Час од часу, ніби намагаючись переконати у чомусь співрозмовника, він піднімав догори один із тих своїх рукоподібних придатків і робив такий жест, наче показував: он там, на полиці, лежить річ, до якої будь що треба привернути увагу містера Рендолла.
ганс воллмен
Містер Твуд, на нашу думку, працював колись у роздрібній торгівлі.
роджер бевінс ііі
Витягніть велику вивіску Негайно знову її відкладіть І знову витягніть Не випустіть з рук Значно знижений жіночий…
містер бенджамін твуд
У відповідь безлиций сірий клин, який був колись містером Рендоллом, виконував іноді невеличкий танець.
роджер бевінс ііі
Звільніть-но стілець Ось той, хто справді може Ану, збренькай І тоді той, за піаніною, запропонував би щось своє Ото було б по-моєму.
джаспер рендолл
Інколи, майже вдосвіта, коли інші насельники того болота були вже потомлені та виснажені і мовчки збивалися в купки біля обгорілого від удару блискавки чорного дуба, містер Рендолл, бувало, ще кланявся й кланявся, ніби стояв перед уявною публікою.
роджер бевінс ііі
І це наводило нас на думку, що раніше він був, мабуть, якимсь виконавцем.
ганс воллмен
Дякую дякую дякую!
джаспер рендолл
ВСЕРЕДИНІ — НАДЗВИЧАЙНА ЦІННІСТЬ:
Подумайте лише про свою худющу, змарнілу матір, яку можнажіще порятувати автопраскою, заводною теркою, холод-коробом, машинкою для автозасолки, і тоді її колись така гарна постава повернеться, і повернеться її миладобрапосмішка, й усе буде так, як у тідавнічаси, коли ви у коротких штанцях розмахували своєю гілкошаблею, а навколо так солодко пахло святковим пирогом.
містер бенджамін твуд
Гучний акорд, арпеджіо, антракт на випивкуцигарку. Коли акорд виходив добре, золотиста випивка переді мною аж брижами бралася.
джаспер рендолл
Якщо ми й захоплювалися колись їхньою стійкістю, то те захоплення вже давно перетворилося на відразу.
роджер бевінс ііі
Невже й нам судилася така доля?
ганс воллмен
Ні, вважали ми.
роджер бевінс ііі
(Але регулярно уважно приглядалися один до одного, шукаючи бодай натяк на те, що у нас починають розмиватися риси обличчя.)
ганс воллмен
(І постійно вслухалися у мову: ану ж почуємо хоч найменше порушення дикції.)
роджер бевінс ііі
Втім, і те, і те було ще далеко не найгірше.
ганс воллмен
Треба згадати і про містера Пейперса.
роджер бевінс ііі