роджер бевінс ііі
Друже.
Бевінсе.
ганс воллмен
«Бевінс» мав кілька пар очей І всі вони знай зиркали то в один бік, то в інший Кілька носів І всі вони знай нюшили Його руки (їх у нього теж було кілька пар, або ж вони були такі швидкі, що здавалося, ніби їх багато) теж рвучко рухалися то туди, то сюди, хапали то те, то се, і підносили до обличчя з вельми зацікавленим
Трохи моторошно
Розповідаючи свою історію, він наростив собі стільки додаткових очей, носів і рук, що решта тіла за ними просто зникла Очі — наче виноградини на лозі Руки мацають очі Носи нюхають руки
І порізи на кожнісінькому зап’ясті
віллі лінкольн
Новоприбулець сидів на даху свого хвороб-дому і зачудовано витріщався на містера Бевінса.
ганс воллмен
Час од часу крадькома та вельми вражено зиркаючи і на вас, сер. На ваш чималенький…
роджер бевінс ііі
Годі, годі, немає потреби говорити про…
ганс воллмен
Той інший (якого стукнуло балкою) Зовсім голий Член страшенно розбухлий, завбільшки з Не міг відвести очей
І ще й хитався, коли він
Тіло — наче якась галушка Широкий плоский ніс, ніби у вівці
Зовсім голий, їй‑бо
Жахлива вм’ятина на голові Як він узагалі може ходити і говорити з такою страшною…
віллі лінкольн
Незабаром долучився преподобний отець Еверлі Томас.
ганс воллмен
Прибіг, як завжди, кульгавим підтюпцем і весь час тривожно озираючись; брови високо підняті, волосся сторч, рот ідеально заокруглений від жаху. Проте й говорив, як завжди, зі щонайглибшим спокоєм і здоровим глуздом.
роджер бевінс ііі
Новоприбулець? спитав преподобний.
Гадаю, ми маємо честь розмовляти з одним із Керроллів, мовив містер Бевінс.
Хлопець лише розгублено дивився на нас.
ганс воллмен
Новоприбульцем був хлопець років десяти-одинадцяти. Вродливий хлопчак, він лише кліпав очима і сторожко роззирався навколо.
преподобний еверлі томас
Нагадував рибину, яка, опинившись на березі, лежить нерухомо й насторожено, гостро усвідомлюючи свою вразливість.
ганс воллмен
Наводив на думку про мого небожа, який одного разу провалився на річці під кригу і прийшов додому промерзлий до костей. Сповнений страхом перед карою, зайти у дім той хлопець не наважувався; я випадково побачив, як він тулиться до дверей, намагаючись бодай так трохи зігрітися, приголомшений, винуватий, майже задубілий від холоду.
роджер бевінс ііі
Ти, безперечно, відчуваєш певний потяг? поцікавився містер Воллмен. Спонуку? Спонуку піти. Деінде. У якесь приємніше місце.
Я відчуваю, що маю зачекати, сказав хлопець.
Він говорить! вигукнув містер Бевінс.
преподобний еверлі томас
Зачекати на що? спитав пан Вівця-Галушка.
На мою маму, відповів я. І на батька. Вони скоро прийдуть. Забрати мене Пан Вівця-Галушка сумно похитав головою Його член також хитнувся Сумно
Вони, може, й прийдуть, мовив багатоокий. Тільки-от забрати тебе — це вже навряд.
І всі троє засміялися Багато рук багатоокого заплескали у багато долонь Розбухлий член пана Вівці-Галушки захилитався Засміявся навіть преподобний Та навіть сміючись, вигляд він усе одно мав наляканий
Так чи інак, надовго вони тут не затримаються, сказав пан Вівця-Галушка.
Весь час хотітимуть опинитися деінде, додав багатоокий.
Думатимуть лише про обід, докинув преподобний.
Скоро вже весна Різдвяними іграшками ще й не набавилися Я маю скляного солдатика, у якого повертається голова Йому можна міняти еполети Скоро зацвітуть квіти Лоренс зі садового сараю дасть кожному з нас по пригорщі насіння