Він ішов звідси розбитий, пройнятий благоговійним страхом, принижений, применшений.
роджер бевінс ііі
Готовий повірити у що завгодно в цім світі.
ганс воллмен
Він залишався самим собою, але через пережиту втрату виявлялося це вже не так жорстко, як раніше.
роджер бевінс ііі
А отже, був таки доволі сильний.
ганс воллмен
Пригнічений, спустошений, перетворений.
роджер бевінс ііі
Милосердний, терплячий, засліплений.
ганс воллмен
Та все ж…
роджер бевінс ііі
Та все ж…
Він вів війну. І хоч протистояли йому так само істоти стражденні й обмежені, він мусив…
ганс воллмен
Їх нищити.
роджер бевінс ііі
Мусив їх убивати, позбавляти засобів для існування і заганяти назад до кошари.
ганс воллмен
Пам’ятаючи про те, скільки вояків по цілій країні лежали вбиті чи поранені, просто в полі, де поміж ребрами у них проросли бур’яни, очі повикльовували птахи або висушило сонце, губи моторошно розтягнулися, а поруч валялися промочені дощем / просяклі кров’ю / засипані снігом листи, він мусив (ми мусили, думалося нам) зробити все можливе, докласти всіх зусиль, щоб, торуючи той непростий шлях, з якого вже не зійти, не робити більше таких страшних помилок (тих помилок і так уже було забагато), щоб цими помилками не руйнувати й надалі життя іншим хлопцям, кожен з яких був колись комусь дорогий. Неруйнуватийнадалі, думали ми, зробити все можливе, щоб неруйнуватийнадалі.
Отже, наше горе треба було подолати; не можна дозволити йому оволодіти нами, зробити нас недієздатними і зіштовхнути до ще глибшої ями.
роджер бевінс ііі
Заради тріумфу добра все це треба закінчити якнайскоріше, а тому доведеться…
ганс воллмен
Убивати.
роджер бевінс ііі
Убивати ще ефективніше.
ганс воллмен
Нічого не відкладати на потім.
роджер бевінс ііі
Пускати кров.
ганс воллмен
Пускати й пускати кров ворогові, аж доки до нього повернеться здоровий глузд.
роджер бевінс ііі
Найшвидший (а отже, й наймилосердніший) спосіб усе це закінчити — водночас, можливо, і найкривавіший.
ганс воллмен
І для того, щоб покласти стражданням край, треба завдати ще більше страждань.
роджер бевінс ііі
Ми були пригнічені й заблукані, з нас насміхалися, ми вже не мали майже нічого і зазнавали невдачі за невдачею, тож мусили вдатися до якихось дій, щоб зупинити своє падіння і повернути собі самих себе.
ганс воллмен
Мусили перемогти. Мусили здобути в цій війні перемогу.
роджер бевінс ііі
Від думки про потребу вбивати серце у нього впало.
ганс воллмен
Чи воно того варте. Чи варте такого кровопролиття. Питання, яке лежало на поверхні, було радше технічне (існування Союзу), та якщо зазирнути глибше, воно тягнуло за собою багато чого іншого. Як мають жити люди? Як вони можуть жити? Він пригадав себе хлопцем (як ховався тоді від батька, щоб почитати Баньяна; як вирощував кролів, щоб заробити кілька центів, а в місті слухав, як сухі, мов тріска, завсідники головної вулиці знай шпетили останніми словами тих, хто, на їхню думку, завинив у нестачі харчів; як мусив сахатися вбік, коли мимо весело проїжджали своїми екіпажами ті, кому в житті пощастило більше), пригадав, яким почувався чужим та недоладним (проте водночас і розумним, вищим), яким був довготелесим та незграбним, які прізвиська отримував від інших (а прозивали його і Мавпольном, і Павуком, і Мавпагамом Лінкольном, і Чуперадлом), однак завжди тихенько, у глибині душі, думав собі, що колись, можливо, чогось таки досягне. І потім, коли вирушив уже по те досягнення, виявилося, що дорога попереду вільна: він був бистрий на розум, людям подобалося його невиразне бубоніння та несамовита одержимість метою, а персикові сади, копиці сіна, юні дівчата і прадавні дикі луки мало не зводили його з розуму своєю красою, замуленими річками бродили ліниві гурми якихось дивних тварин, переправитися ж через таку річку можна було лише за посередництвом древнього самітника-весляра, чия мова тільки віддалено нагадувала англійську. Й усе це, усі ці щедроти, були для всіх, ними міг користуватися кожен, та й створено їх було тут, таке враження, власне для того, щоб навчити людину бути вільною, щоб показати, що людина може бути вільною, що будь-хто, будь-який вільний білий чоловік, може прийти сюди навіть із таких геть упосліджених теренів, як ті, звідки прийшов він сам (одного разу, почувши стогони та сопіння, він мимохідь зазирнув через прочинені двері у хатину Кейна і побачив дві пари ніг у шкарпетках: не в змозі встояти перед нападом хоті, господарі віддалися їй тут-таки, на місці, а поруч дибав малюк, притримуючись за одну з тих ніг, щоб не впасти), і навіть молодий чоловік, який усе це бачив і серед усіх цих жив, тут може піднестися так високо, як тільки сягають його поривання.