Лис Микита (вид. 1953)

Та Медведю не до меду!Крутить задом, а спередуДуб держить, мов у кліщах…То він шарпне, дряпне, смикне,Далі з болю як не рикне,Аж почули в небесах.Лис на кпи його здіймає:«Бач, як вуйко мій співає!Вуйку, що за нута се?Вуйку, вуйку, будьте тихо!В хаті світло – буде лихо!Вуйку, хлопа біс несе!»А Охрім, багач-мужик,Пробудився, – що за рик?Виглядає у кватиру —Що за диво? При колодіЩось чорніє… Може, злодій!Хлоп хапає за сокиру.Вибіг з хати, приглядаєсь:Се Бурмило борикаєсь!..Репет підійма Охрім:«Гей, сюди, сусіди любі!Ось Медвідь зловився в дубі!Гей, Медведя бить біжім!»У! Кипить в селі тривога,Наче ті вовки з берлога,Позривались мужики.В чім хто був, в тім вибігає,Що попало, те й хапаєЯк оружжя до руки.Як прискочуть до Бурмила —В сього ціп, у того вила,В баби кочерга в руках,А Охрім з тяжким обухом —Кинулись на вуйка духом!Лиш луп-цуп! та трах-тарах!Біль додав Бурмилі сили:Як не шарпне – боже милий!Шкіру всю з чола зідрав!Ще раз шарпнув – вирвав лапи,Але шкіру й кігті-дряпиДуб, немов своє, забрав.«Вирвавсь! Вирвавсь!» – закричалиЛюди, врозтіч поскакали,А Бурмило трух-трух-трух!В ліс, у корчі збіг борзенько,Ліг та стогне так тяженько,Мовби з нього перло дух.Аж тут суне Лис Микита.«Ну, вуйцуню, – мовить, – ситаВже душа? А добрий мід?Та й гаразд ви попоїли!Хочете, я щонеділіСправлю вам такий обід!Ой, а я трохи не плакав,Як там з вами хлоп балакав:Я гадав, що буде бить.Ну, та бачиться, ви чемноЗ ним розстались, – дещо, певно,Вам за мід прийшлось платить.Е, що бачу! Ви з гризотиВбрались, ніби на зальоти,У червоні сап’янці!А сю шапочку червонуДе купили? Чи додомуНесете її доньці?..»Так Микита насміхався,А Бурмило лиш метавсяТа бурчав собі під ніс.Аж на третій день ходоюВін з тяженькою бідоюЛедве в царський двір приліз.Як побачив цар ясенний,Що Медвідь такий нужденний,То аж руки заламав.«Гей, Бурмило, любий друже,Хто се збив тебе так дужеТа зо шкіри обідрав?»«Царю, пане! – рік Бурмило, —Горенько мене постигло!Се Микита все зробив.Через нього муки многоЯ приняв, – ох, мало свогоЯ життя не загубив!»Ух! Затупав цар ногою!«Я короною ось тоюЗаклинаюсь: не уйдеСей злочинець злої муки!Дай мені його у руки,То до завтра не дожде!»Потім трохи мислі ладивІ з сенатом раду радив:Щоб Микиту взять на гак,Постанову мав велику.Приклика Кота МурликуІ до нього мовить так:«Ти, мій вірний Кіт Мурлика,Хоч постава не велика,Та розумний ти за трьох.Ось тебе я шлю: піди тиСам до Лиса до Микити,У його злодійський льох.І кажи, щоби як стійВін у двір явився мій!Загрози йому, що гакаНе мине й тяженьких пут,Як на суд не стане тутЛис Микита, гайдамака!»Кіт Мурлика поклонивсяІ в дорогу спорядився,Хоч по шкірі дер мороз;Страх не рад він був тій чести,Та що цар дав, їж до решти!Сперечатися не мож.