Ставало холодно, мокрий від довгої біганини, він відчув, як шкірою пробігли ще несміливі, але вже нахабні дрижаки. І раптом усі вони наполохано повтікали, коли прямо в середину спини йому легко вдарило щось м’яке. Він різко відступив під найближчий тин і зачаївся.
Де це вони? Ага, зрозуміло. Онде через дорогу тьмяно світиться стара Любина хата, в якій раніше жила баба Світлана. А за тином, під яким він сидів, прислуховуючись до нічних звуків, тихенько пискнув кажан. Так-так, не над подвір’ям, а саме внизу, під деревами. Лисому зразу стало легше. Він почув легенькі обережні кроки, а потім шепіт Наталочки з-за високого смородинового куща:
— Лесику, де ж ви так довго ходили?
Дві ознаки браку розуму
Василько мучився дуже довго. Він крутився по підлозі, перевернувся на живіт, став на коліна, він був уже синій, коли Люба перестала зловтішно посміхатися й витягла ганчірку з його рота.
— Ну як? — спитала вона.
Василько кашляв і хрипів, тому не відповів їй.
— То як? — перепитала Люба. — Розкажеш? Чи знову заткнути тобі пельку?
— Розкажу, — ледь чутно відповів хлопчик. — Тільки сам не знаю, навіщо…
— Ти ще не зрозумів, навіщо? — в Любиному голосі продзвеніла погроза.
— Ні… — Василько намагався віддихатися. — Просто поки я тобі цього не сказав, ти мене берегтимеш. А як скажу, розлютишся і вб’єш.
Люба засміялась.
— Ач, який розумний! Ну гаразд, обіцяю, що не вб’ю.
— Навіть якщо розсердишся?
— Навіть якщо розсерджуся.
Василько ще подихав, знову сів під стіну й сказав:
— Є дві ознаки того, що ти хоч і розумна, та не дуже.
— І яка ж перша?
— А перша така, що ти… Ти добре розрахувала: якщо причарувати Пластуна, то він буде надійним і відданим помічником, якого ще й ніхто не запідозрить. Це означає, що ти розумна. А не дуже, бо не підготувалася до того, що буде, як він усе зрозуміє й розгнівається.
— Що? Що він зрозуміє? — і вже самим оцим не дуже вдалим обуренням Люба себе виказала.
Втім, Пластун іще начебто не все зрозумів. Він здивовано витріщився на Любу й ворушив губами, ніби намагаючись щось сказати, але не знав що.
— Що ти його не любиш, а просто використовуєш. І коли він це зрозуміє, отут і поч…
— Не слухай його, любчику! — владно вигукнула Люба. — Він сам не знає, що меле. Дурко мале! Та щоб ти знав!..
— А я знаю, — спокійно перебив її Василько. — От Борода, наприклад. Візьми він і зашли до тебе сватів. Хіба не кинеш ти свого любчика й не вийдеш за Бороду?
Коваль у кутку завовтузився й замугикав. Люба заклякла. Пластун розгнівано втупився в Бороду. Мовчанка затягувалася, набрякала напруженням, от-от мала вдарити блискавка.
— От бачиш, — байдужим голосом мовив Василько. — А якби ти була дуже розумна, то до такої розмови була б готова.
Ці слова впали в цілковиту тишу. Як горох у ночви.
Пластун раптом загарчав і повільно рушив до Бороди.
— Любчику, заспокойся, — застережливо сказала Люба.
Але це не подіяло. Навпаки, при цих словах дурник кинувся на Бороду, й усі зрозуміли, що він зв’язаного й безпомічного коваля зараз уб’є. В останню мить Борода встиг підібрати ноги, й, коли Пластун уже замахнувся, щоб ударити його, сильно штовхнув нападника ногами в живіт. Дуже сильно. Пластун відлетів на середину кімнати, в польоті зігнувшись у три погибелі, й упав на підлогу.
— Ну от, — спокійно, ніби нічого не сталося, вів далі Василько. — А друга причина…
— Не слухай його! — голос Люби дзвенів люттю, але цікавість перемагала. Дівчина все ж таки хотіла дослухати й сама, що скаже Василько.
— А друга причина, — повторив хлопчик, — це те, що… Як би це сказати… От ти знаєш, що на Пластуна можна цілком покластися. Принаймні нікому не розкаже, бо тільки ти його до ладу розумієш. Це означає, що ти розумна. А не дуже, бо насправді ж не тільки ти його розумієш. Є ще одна людина, з якою він постійно розмовляє. А коли розмовляєш… ти ж знаєш: то одне скажеш, то інше… Дивись, уже й таємниця — не таємниця…
— Яка таємниця? Що ти верзеш!
— Ні, я просто кажу, так уже вірити, що Пластун нічого нам не розповідав через свою маленьку подружку…
— Н’ього…дав! — вигукнув Пластун. — Н’ього дав!
— Помовч! — суворо кинула йому Люба через плече, навіть не глянувши в його бік.