— Навіщо ж тоді ви даєте нам човна? — поцікавився Паккі.
— Ну, просто в мене орел випав. А може, тому, що я розумію, коли хтось хоче уникнути сплати мита. Я й сам пробував не платити. Тепер у цьому вже немає потреби, адже я більше трьох разів був на тому боці. Ну то що?
— Попливу, — наважився Тіурі і, звернувшись до товариша, додав: — Але ти не зобов’язаний плисти зі мною, якщо не хочеш.
— Звісно, попливу. Допоки я не заважаю тобі, залишатимуся з тобою.
— Але. — почав було Тіурі.
— Тихо! — перервав його Паккі. — Ну то що, залазимо до човна й відштовхуємося? Гребти будеш ти.
— Найкраще, — повчав Клаус, — щоби, поки один веслує, другий стежив. Хоча він все одно мало що побачить. Я навряд чи можу сказати вам, чого слід остерігатися. Греби щосили; після тридцятого гребка будьте обережні — ви опинитеся неподалік острова, якого бачили сьогодні вдень. Там потік звивається в усіх напрямках. Переконайтеся, що ви не підпливаєте до нього занадто близько, бо ризикуєте розбити човна об одну зі скель, що під водою. Це одне з неприємних місць, які доволі важко пройти, однак маю вас застерегти, що нижче за течією також чатує варта намісника, де вас можуть перехопити, а ближче до мосту — ще одна. А як оминете острів — там уже боятися нема чого, у будь-якому разі з боку річки точно жодних неприємностей не буде. Ну то що, попливете?
— Попливемо! — голос Тіурі звучав рішуче. Серце шалено калатало. Він добре усвідомлював, у яку небезпечну авантюру пускається. Раніше йому частенько доводилося веслувати, на Блакитній річці.
— Попливемо, — повторив Паккі.
— Тоді хай щастить, — зітхнув Клаус. — Я допоможу вам відштовхнутися, а далі вже самі впораєтеся.
За мить хлопці вже сиділи в човні. Тіурі — на веслах, Паккі влаштувався навпроти; Тіурі не міг в темряві розгледіти його обличчя.
— Ти можеш ще залишитися, — прошепотів він.
— Ні! — обурився Паккі.
— Чш-ш-ш, — прошипів Клаус і відштовхнув човна.
Тіурі взявся за весла.
— Нехай тобі пощастить, — побажав Клаус. — Греби дужче, ось так! І не розхитуйте човна.
Тіурі веслував. Спочатку виходило трохи незграбно, але потім він призвичаївся, і після декількох ударів усе налагодилося.
Течія направду була сильна, Тіурі відчував це. Він ледве бачив берег і силует Клауса, який дивився їм услід. Незабаром той злився з темрявою, і Тіурі цілком зосередився на човні, який крутився й розхитувався.
— Дивися, чи не з’явиться острів, — звелів він Паккі, — і попередь мене, щойно щось побачиш.
— Чи можу я допомогти тобі гребти? — нахилився до нього Паккі.
— Ні, — Тіурі важко дихав. — Один із нас мусить пильнувати. Ти бачиш що-небудь збоку чи на мосту?
— Нічого. У замку світло ще не погасили. Але їм нас точно не побачити. Я й сам майже нічого не розрізняю. Жодних каменів. Та й на тому березі нічого не видно.
Тіурі обернувся. Паккі казав правду.
Було схоже, ніби вони пливли безмежною поверхнею води, що не мала ані початку, ані кінця.
Тіурі трохи підняв весла — човен одразу закрутився, він із зусиллям розвернув його за курсом.
Нижче за течією, на покинутому березі, він побачив вогник. Чи не на посту, про який попереджав Клаус?
— У мене ноги промокають, — поскаржився Паккі.
Тепер і Тіурі помітив воду на дні човна. Чи була вона, коли вони відпливали? Чи це корито протікає?
— Сподіваюся — не потонемо, — сказав збентежено Паккі.
— Тихо, — наказав Тіурі, знову піднімаючи весла. — Я бачу там світло, нас можуть почути.
— Не почують. Річка занадто шумить.
— Поглянь, чи нема там чогось, чим можна воду вичерпувати.
— Чим що?..
— Воду вичерпувати. Там нема ніякого черпачка?
Паккі ворухнувся, човен захитався.
— Обережніш! — застеріг Тіурі.
Він уже зрозумів, що човен не надто гожий. маленький, старий та дірявий. Тіурі озирнувся. Там стало начебто ще темніше. Чи далеко до острова? Він продовжував веслувати. Краплі води бризкали в лице, змішуючись із краплями поту. Паккі оглядав дно човна.
— Вода прибуває, — сказав він за мить. — Знайшов! Мисочку.
— Тепер вичерпуй. Але рухайся якомога спокійніше.
Поза сумнівом, човен протікав, але, якщо Паккі буде весь час вичерпувати, вони, можливо, й доберуться до берега.
О, він геть забув пильнувати!
Тіурі огледівся. Нічого не було видно. Хіба що он та чорна тінь, що вимальовується на тлі темряви... Хвиля раптово вдарила об човен і розвернула його на пів обороту.