Тіурі побачив, що бурмистра переможено: його обличчя набуло попелястого кольору, він був пригнічений і не міг вимовити ані слова.
Здійнявся галас.
— Звільнити його! — пролунало одразу декілька голосів.
Один із членів Ради підвівся і наказав усім дотримуватися тиші.
— Чи маєте ви якісь звинувачення щодо цього юнака чи того, якого тримаєте у в’язниці? — запитав він бурмистра.
— Ні, — ледь чутно вимовив той. — Але все, що він сказав, — брехня. Усе брехня. — І додав трохи голосніше: — Це непорозуміння, прикре непорозуміння.
Йому не дали договорити, усі знов захвилювалися:
— Відпустіть його!
Старшини за столом занепокоєно перешіптувались. Один із них підвівся і щось сказав воїнові. Галас почав вщухати, але минуло ще трохи часу, поки замовкли всі.
— Рада завершила свою роботу на сьогодні, — оголосив магістер Мармус.
— Чого це? — вигукнули сердиті голоси. — Ми щойно почали!
— Сьогоднішнє засідання закривається, — повторив магістер Мармус. — Юнака буде звільнено. А ви всі покиньте залу, виходьте.
Солдати заворушилися, готові підкріпити його слова силою. Тіурі озирнувся на схвильовану, гамірну юрму, на зблідлих людей за столом. Він побачив неподалік Ардока та Долвена, але Ірувен десь зник. Хтось торкнувся його плеча. Це був магістер Дирвін:
— Твого товариша зараз приведуть. Я хочу негайно поговорити з вами.
Двоє вартових привели до зали Паккі. Хлопчина явно не очікував, що опиниться в такому натовпі, але побачив Тіурі — і обличчя його прояснилося. Тіурі насилу проштовхався, перш ніж дістався свого друга.
— Ти вільний! — вигукнув він, тиснучи руки Паккі. -Паккі, я. — він замовк і всміхнувся.
— Що тут роблять усі ці люди? — запитав Паккі, міцно стискаючи руки Тіурі у відповідь.
— Вони допомогли мені звільнити тебе, — Тіурі нічого більше не встиг сказати, бо в юрмі залунало:
— Ура! Він вільний!
Бурмистер і більша частина Ради залишили свої місця за столом і подалися вгору сходами. Це було схоже на втечу.
— Ходімо, — покликав Тіурі, — вийдемо звідси!
Він не знав, скільки часу їм знадобилося, щоб вийти на площу. Скрізь іще було багато людей, які збуджено перемовлялися, не звертаючи уваги на наполегливі за-клики солдат розійтися по домівках. Юнакам пощастило непоміченими зникнути. Вони звернули на одну з вулиць, що вела до площі, й наштовхнулися на Дири-ка, слугу Ардока.
— Ось ви де, — зрадів він. — Усі неначе з глузду з’їхали! Я їх загубив. Ходімо до «Білого лебедя», решта прийдуть туди.
У «Білому лебеді» Тіурі справді побачив багатьох своїх помічників. Трактирник розливав вино, пропонуючи всім випити за успіх. Паккі й Тіурі мали що розповісти один одному, але розмову довелося відкласти, допоки вони не залишаться наодинці.
Паккі лише заспокоїв Тіурі, що з ним усе гаразд.
— Воно, звісно, не дуже добре сидіти в темній конурі, а втім, якщо недовго, то це ще пів біди. Шкода, я не знав, що це ненадовго.
Він попросив Тіурі розповісти, як вдалося його звільнити.
— За це дякуй усім, кого ти тут бачиш, — відказав той і розповів йому про все; Ірувен з Ардоком доповнювали розповідь Тіурі.
— Ти бач! — дивувався Паккі. — Нівроку собі події розвиваються! Я мало не запишався, відчуваючи себе важливою персоною. — Він багатозначно поглянув на Тіурі: — То все гаразд?
— Усе в порядку, — Тіурі вкотре потиснув руку Паккі, мовчки дякуючи йому.
Тут до трактиру увійшов магістер Дирвін й одразу попрямував до Тіурі.
— Добрий вечір, юначе. Я так і думав, що знайду тебе тут. Дуже хочеться з тобою поговорити. У цій історії багато речей лишилися для мене незрозумілими.
— Він мало про що може розказати, магістре Дирві-не, — зауважив Ірувен.
— Напевно, більше, аніж я знаю нині, — заперечив магістер Дирвін, погладжуючи бороду. — Я щойно з ратуші, де мав розмову з Радою. Завтра на ранок призначено додаткове засідання. Бурмистер має пояснити свою дивну поведінку. — Він поглянув на Тіурі: — Дивовижні чутки гуляють містом. Я навіть сам чув розмови про шпигунів з Евіллану! Хотілося б знати, що з цього є правдою. І ще мені хотілося б знати, чому, власне, бурмистер вирішив затримати вас. Я відчуваю, що за цим стоїть набагато більше, аніж ти розповів, юначе. І як, до речі, звуть тебе та твого товариша?