Вранці, 18 березня 1944 року, радянські війська безперешкодно переправились через річку безпосередньо в межах самого міста. Цим маневром було звільнено від німців всю правобережну частину району.
Так, коротко і загально, вимальовується диспозиція військової обстановки на описуваний тільки–що період.
На підтвердження такого висновку можна послатись на спогади Маршала Радянського Союзу Івана Гнатовича Якубовського, якими він ділиться на сторінках своєї книги «Земля в огне»[101]. Автор (на той час командир танкової бригади, полковник) глибоко досліджує архівні матеріали, на основі їх та особистих спогадів аналізує хід бойових дій, в тому числі, в напрямку міста Хмільника.
Наведено ці відомості, додержуючись авторської послідовності.
«В докладе говорилось о том, что ближайшая задача правого крыла войск фронта[102] выйти с 3 по 8 января на рубеж Хмельник, река Южный Буг, Калиновка. Выход войск на этот рубеж предполагалось осуществить не позже 12 января».[103]
«Наша 3‑я гвардейская танковая армия, обходя Бердичев с запада, стала наступать на стыке 18‑й и 1‑й гвардейских армий на бердичевско–хмельникском направлении».
«8 января генерал армии Н. Ф. Ватутин[104] поставил танковой армии задачу развивать наступление на Хмельник».
«В течение последующих двух дней все попытки 3‑й гвардейской армии развивать наступление на Хмельник заметного успеха не имели».
«Один из трудных боев разгорелся на хмельникском направлении. Речь идет о прорыве танков с десантом мотопехоты к городу Уланов»[105].
«Нашей 91‑й танковой бригаде была поставлена задача прорвать оборону противника и дальше наступать на Сальницу, войти в Уланов, а потом в район Хмельника».
«Было приказано, чтобы стрелковые соединения активизировали свои действия на хмельникском направлении».
«13 января обстановка в районе Уланова обострилась. Тогда нам было не понятно, почему же с направления Уланов — Хмельник появляются вражеские танки и мотопехота? Как выяснилось позже, противник в середине дня подтянул к Уланову крупные силы… и овладел Улановом».
«В период тех боев в нашей танковой армии стало широко известно имя командира разведывательного взвода Ф. Г. Князева, которому была поставлена задача проникнуть в тыл на правый берег Южного Буга и разведать сосредоточение и силы противника, его огневую систему и инженерные сооружения в районе Хмельника».
«Наши соединения и части на староконстантиновском и хмельникском направлении сумели в короткий срок создать прочную, глубоко эшелонированную оборону, состоящую из трех рубежей».
«Из двух взаимодействующих фронтов основная роль отводилась 1‑му Украинскому. Ему было приказано овладеть рубежом… Проскуров (Хмельницкий) — Хмельник».
«Обеспечение левого фланга ударной группировки фронта возлагалась на 18‑ю и 38‑ю армии. Первая из них, под командованием генерал–лейтенанта Е. П. Журавлева, имела задачей во взаимодействии с армией А. А. Гречко окружить и уничтожить остропольскую группировку, в дальнейшем наступать на Хмельник».
Які ж висновки можна зробити з нацитованих маршальських уривків? Не бажаючи спонукати когось до полеміки, поставимо запитання більш звужено: що напрошується «в голову», коли читаєш цю книгу?
Перш за все довіра до автора за його святу правду.
Не обійшовся Маршал барабанним боєм і бадьорою сурмою. Показав як тяжко виборювалась перемога. Ось і вказує, що планувалось військам фронту вийти на рубіж Хмільника не пізніше 12 січня, а сталося це аж 29 лютого, в передмістя ж ввійшли 10 березня. З 567 сторінок своєї книги, присвячених в основному, битві за звільнення України, на 56 сторінках мова йдеться про хмільникський напрямок. І хоч у Івана Гнатовича рясніють такі вирази як: «…было приказано стрелковым соединениям активизировать свои действия», «обеспечение левого фланга ударной группировки фронта возлагалось…», «наши соединения и части сумели создать…» і т. д., вони притаманні такого рангу діячеві, як Маршал Збройних Сил.
Хіба ж можна щось заперечити у формулюваннях, які виписано з журналів бойових дій частин, що звільняли місто Хмільник і район. Візьмемо за приклад один тільки запис:
«Боевое донесение № 0200 (оп. отд. Штарм 18 армии) 7.03.44 г., 13.00 ч.
«18 армия правым флангом (11 ск, 71 ск, 317 сд, 276 сд) с 8.00 ч. 7.03.44 г. продолжала наступление. Преодолевая огневое сопротивление противника, наступающие части Армии к 10.00 вели бои на рубежах Хмельник, Южный Буг… Температура +3о, ветер слабый северо–западный, облачность низкая».[106]