11
11
Вперше надруковано у виданні: І. П. Котляревський, Повне зібрання творів у двох томах, т. II, К., Вид-во АН УРСР, 1953, стор. 88—89.
Автограф, що є чернеткою, зберігається в Полтавському літературномеморіальному музеї І. П. Котляревського (№ 114-р). Подається за автографом.
...бывшего Полт[авского] отделения Российского библейского общества... — «Библейское общество» було створено у Петербурзі у 1812 р. за указом царя Олександра I. Метою його було поширення Біблії та інших церковнослов'янських книг. Починаючи з 1813 р. по всій Росії відкриваються відділення цього товариства. Було відкрито таке відділення і в Полтаві. З 1814 р. Петербурзьке біблійське товариство «по высочайшему повелению» стало називатися «Российским библейским обществом».
Цар Микола І після розгрому повстання декабристів указом від 12 квітня 1826 р. ліквідував «Российское библейское общество» і його філіали (фактично вони перестали існувати в 1824 р.), «боячись поширення «крамоли» навіть звідси, оскільки біблейське товариство стояло поза компетенцією офіціальної церкви. Деяка частина духовенства і раніше підозріло ставилася до діяльності товариства, вбачаючи в ньому прояви «євангелічеської єресі», тобто протестантизму» (І. П. Котляревський, Повне зібрання творів у двох томах, т. II, К., Вид-во АН УРСР, 1953, стор. 172).
Цей лист є відповіддю-звітом Котляревського наглядачеві полтавських духовних шкіл ієромонаху Августину про майно Полтавського біблейського відділення, «казначеем и книгохранителем» якого письменник був обраний у 1819 р.
(обратно)12
12
Вперше надруковано в журн. «Основа», 1861, кн. II, стор. 172. Автограф зберігається у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР (№ 52/1). Подається за автографом.
Лист є чорновим уривком, написаним на папері in folio.
Приблизна дата написання — кінець 1829 р.— встановлюється на підставі того, що цей уривок готувався як відповідь на лист Д. М. Бантиша-Каменського з Москви від 29 жовтня 1829 р.
Б а н т и ш - К а м е и с ь к и й Дмитро Миколайович (1788—1850) — український та російський дворянський історик і археолог, автор книг «История Малой России со времен присоединения оной к Российскому государству» (вперше видана у 1822 р.), «Источники Малороссийской истории» (ч. I—II, 1858—1859) та ін. Деякий час служив у канцелярії генерал-губернатора М. Рєпніна, перебував у дружніх стосунках з І. Котляревським.
У листі до Котляревського, як знавця етнографії України і усної народної творчості, Д. М. Бантиш-Каменський писав:
«Милостивый государь,
Иван Петрович!
Давно следовало бы мне принести Вам, милостивый государь, чувствительнейшую благодарность за сообщенные любопытные сведения: но разные досады и хлопоты невольно воспрепятствовали исполнить долг сей. Простите великодушно долговременное молчание мое и поверьте, что я всегда и везде сохраню к Вам одинакие чувства душевного уважения, коими преисполнен. Удивляюсь, каким образом Вы не получили от меня в Полтаве экземпляра «Малороссийской истории»? В сем случае я кругом виноват перед Вами. У князя Николая Григорьевича (Рєпніна.— Б. Д.) должны храниться несколько экземпляров сей истории. Потрудитесь взять себе, сколько пожелаете. Если же означенные экземпляры (о которых я с моего отъезда не имею никакого понятия) расхищены, в таком случае приятнейшею обязанностью, по получении уведомления, поставлю исполнить лестное требование Ваше. Первые две части нового издания уже печатаются; третью и последнюю кончил, но не отдавал в цензуру. Нужны мне кое-какие справки. Одолжите сообщением сих сведений. Совестно мне, что я еще беспокою Вас; но уверен, зная доброе сердце Ваше, что Вы не будете досадовать на имеющего честь быть с душевным к Вам почтением и совершенною преданностью Вашего, милостивый государь, покорнейшего слугу Дмитрия Бантыша-Каменского.
Октября 22-го
1829 года
Москва
1) Как произносят в Полтаве и в смежных городах (если сие Вам известно) слова: конь, нож, вол? В Киеве и Переяславе выговаривают их: кинь, ниж, вил. В Чернигове не знаю как.
2) Кто сочинил известную песню: Ой, бида, бида, мне чаечке небозе ипроч.? Иные (в том числе князь Цертелев) приписывают оную Богдану Хмельницкому; другие Мазепе: но я сомневаюсь в том, особенно в первом. Не помню, кто-то уверял меня: что она сочинена кошевым атаманом, забыл фамилию его.