Таковы училища в малороссийских губерниях имеют из дворян почетных смотрителей и многие из них заслуживают отличного уважения примерным усердием своим к порученным им заведениям. Жаль только, что льстящая награда сим достойнейшим членам благородного сословия удерживает беспристрастного наблюдателя решить совершенно в пользу их безвозмездного расположения.
Сообщая теперь поверхностно по всем сим предметам, я за особенное удовольствие вменю себе сделать подробные замечания и доставить почтеннейшему Обществу любителей российской словесности в полном уверении, что предмет просвещения, как главнейший в занятиях его, сделает сведения сии достопримечательными» («Киевская старина», 1905, кн. 6, стор. 241—242).
Григорий Алексеевич — особу встановити не вдалося.
(обратно)4
4
Автограф не зберігся. Публікується вперше за копією, яка зберігається у відділі рукописів Інституту російської літератури (Пушкінський дім) АН СРСР в архіві Д. П. Трощинського (ф. 538, оп. 1, од. зб. 75).
Трощинський Андрій Андрійович (1774 — після 1833) — генерал-майор, племінник Д. П. Трощинського. Вийшовши у відставку, мешкав на Полтавщині та Київщині, виконував різні господарчі та службові доручення свого дядька, зокрема розпоряджався витратами коштів, спорудженням будинків, сприяв влаштуванню театральних вистав у Кибинцях та Яреськах, цікавився успіхами пансіонерів, які перебували у Полтавському будинку виховання дітей бідних дворян.
Трощинський Дмитро Прокопович (1754-1829)—державний діяч, головний директор пошт, міністр уділів та юстиції. Вийшовши у відставку, у 1806—1814 та 1821 —1829 рр. перебував в с. Кибинцях Миргородського пов. Полтавської губ., брав участь у суспільно-громадському та культурному житті краю, його будинок, де часто бували майбутні декабристи, сучасники називали своєрідним центром ліберального руху. Д. П. Трощинський підтримував тісні зв'язки з діячами української культури, цікавився історією, побутом, мовою та фольклором українського народу. За його ініціативою в с. Кибинцях та Яреськах був організований театр, яким керував В. П. Гоголь-Яновський, автор ранніх українських п'єс «Собака-вівця» і «Простак». Д. П, Трощинський проявив значний інтерес до української літератури, зокрема цікавився творчістю Г. С. Сковороди, І. П. Котляревського, В. П. Гоголя.
Даний лист відноситься до часу, коли І. П Котляревський перебував на посаді наглядача Полтавського будинку виховання дітей бідних дворян і доповідав Трощинським про успіхи пансіонерів, що утримувалися на їхній кошт. Д. П. Трощинський, який у 1814 р. був викликаний до Петербурга на державну службу, організував навчання в столиці кибинських співаків і музикантів, а також доручив племінникові дізнатися від І. П. Котляревського про успіхи своїх пансіонерів.
Про причину виникнення листування між І. П. Котляревським та А. А. Трощинським довідуємося з листів останнього до Д. П. Трощинського. В листі від 23 грудня 1816 р. Андрій Андрійович писав:
«В бытность мою в Полтаве видал я ваших 11 пансионеров, в тамошнем училище воспитывающихся, и от надзирателя их г-на Котляревского узнал, что из них Василий Шлихтин и Илларион Трощинский по неуспехах в науках против положения должны еще лишний год, то есть будущий, там провести, и что, по его замечанию, первый из них к военной, а последний к гражданской службе будет способен. Александр Пироцкий в половине будущего года окончит курс своего учения и заслуживает быть отправленным после того в какой-либо университет для окончания наук. А что принадлежит до Дмитрия Коровякова и Петра Леонтовича, то не предвидится никакой надежды к успехам их в науках, хотя бы и десять лет пробыли в училище. По сей известности я завременно испрашиваю Вашей воли в рассуждении устроения будущего жребия сих воспитанников» (Інститут російської літератури (Пушкінський дім) АН СРСР. Архів Д. П. Трощинського, ф. 538, он. 1, од. зб. 50-а).
При сем прилагаю список и других пансионеров.— І. П. Котляревський разом з листом надіслав відзив про одинадцять вихованців, які утримувалися в Полтавському будинку виховання дітей бідних дворян на кошти Д. П. Трощинського.