Надіслані І. П. Котляревським матеріали були одержані в Кибинцях 6 січня 1817 р. Копія з них була переслана в Петербург. Про це дізнаємося з листа А. А. Трощинського до Д. П. Трощинського від 19 січня 1817 р.: «При сем препровождаю от надзирателя Полтавского училища г-на Котляревского, по его обещанию при особом его отзыве доставленный ко мне кондуитный список о пансионерах, находящихся там на Вашем иждивении. Обе сии бумаги доставлены к удовлетворению в полной мере желания Вашего иметь подробное сведение о тех 11-ти пансионерах» (Інститут російської літератури (Пушкінський дім) АН СРСР. Архів Трощинського, ф. 538, оп. 1, од. зб. 50-а).
(обратно)5
5
Вперше надруковано в журн. «Киевская старина», 1904, кн. 9, стор. 221—222.
Автограф не зберігся. Подається за першодруком.
Рєпнін Микола Григорович (1778—1845) — генерал-губернатор Малоросії з 1816 по 1836 р., потім член державної ради. Полтавський театр, директором якого був Котляревський, знаходився під безпосереднім наглядом М. Г. Рєпніна. Саме він запросив до Полтавського театру з Харкова трупу Штейна, у складі якої був молодий актор М. Щепкін. Котляревський листувався у справах театру з М. Рєпніним, коли той виїжджав до свого маєтку у Яготин.
Письмо Вашего сиятельства... и условие господина Анненкова о выкупе Щепкина... — Лист М. Рєпніна — невідомий, але можна припустити, що в ньому йшлося про звільнення М. Щепкіна з кріпацтва, тому актор, як свідчить Котляревський, зустрів його «со слезами признательности и вечной благодарности».
Побачивши талановиту гру М. С. Щепкіна на сцені Полтавського театру, М. Рєпнін вирішив допомогти йому звільнитися з кріпацтва. В листі до курської графині Анни Волькенштейн, кріпосним якої був М. Щепкін і вся його родина, князь М. Рєпнін прохав відпустити на волю актора великого творчого обдарування. Графиня забажала значну суму. Брат її — П. А. Анненков писав 2 травня 1818 р. Щепкіну: «Миша Щепкин! Так как ты, видно, не хочешь быть слугою, видно, не расположен быть благодарным за все то, что твой отец приобрел, бывши у графа, за воспитание, данное тебе, то графиня желает всем вам дать вольную, т. е. вашей фамилии,— отцу твоему, со всем семейством на 8 тысяч, ибо семейство ваше весьма значительно. Если ты оное хочешь получить, приезжай поскорее, так ты получишь; не теряй времени» («Записки актера Щепкина, «Academia», М.—Л., 1933, стор. 257).
Рєпнін, дізнавшись про умови викупу, написав листа графині, в якому просив «снисхождения» до 4—5 тисяч карбованців. Але Волькенштейн згодом забажала за викуп родини Щепкіна 10 тисяч карбованців.
26 липня 1818 р. в Полтаві за участю Котляревського було влаштовано спектакль «в награду таланта актера Щепкина для основания его участи» та відкрито підписку на цей спектакль «среди состоятельных граждан и помещиков». Було зібрано лише 7 тисяч карбованців, решту грошей доплатив М. Рєпнін. Тепер Щепкін став підданим полтавського генерал-губернатора. Лише через три роки завдяки сприянню відомого українського історика Д. М. Бантиша-Каменського актор одержав волю, але ще протягом кількох років змушений був виплачувати Рєпніну 4 тисячі карбованців згідно з виданими векселями.
Імберх Олексій Осипович (1790— 1864) — управитель канцелярії М. Рєпніна; виконував доручення генерал-губернатора у театральних справах.
Горбовський — полтавський прокурор.
Генерал-адъютант граф Ламберт — Ламберт Карл Осипович, крупний поміщик Костянтиноградського повіту.
(обратно)6
6
Вперше надруковано у виданні: І. П. Котляревський, Повне зібрання творів у двох томах, т. II, К., Вид-во АН УРСР, 1953, стор. 83.
Автограф зберігається у відділі рукописів Інституту російської літератури (Пушкінський дім) АН СРСР в архіві «Вольного общества любителей российской словесности» («Входящие бумаги», № 274, 1821 р.).
Подається за автографом.
Глінка Федір Миколайович (1786—1880) — російський письменник. Був членом декабристського «Союзу благоденствия», а також головою «Вольного общества любителей российской словесности». Поміркований за своїми політичними поглядами, він рано відійшов від участі у прогресивному суспільному русі. Однак після придушення повстання декабристів у 1825 р. був заарештований і засланий до Петрозаводська.
Ф. М. Глінка — автор популярних пісень «Тройка» («Вот мчится тройка почтовая»), «Узник» («Не слышно шума городского») та ін. йому належить також повість про визвольну боротьбу українського народу «Зиновий Богдан Хмельницкий, или освобожденная Малороссия» (1817—1819).
«Вольное общество любителей российской словесности» — існувало в Петербурзі в 1816—1825 рр. 3 1818 р., коли головою його став Ф. М. Глінка, Товариство перебувало під впливом «Союза благоденствия», а згодом Північного товариства декабристів. У роботі Товариства брали активну участь письменники-декабристи К. Рилєєв, О. Бестужев, В. Кюхельбекер. До них приєдналися М. Гнєдич, О. Сомов, О. Грибоедов та інші письменники.