Думаеш, што ўвесь свет ля ног тваіх ляжа i ласкавай усмешкі папросіць? Дарэмна мучыш сябе снамі непраўдзівымі ды годы маладыя траціш. Думает, што станам стройным жыццё ашукаеш i бляскам сваім яго аслепіш? Не выракайся мазаля працавітага ды горычы слёз. Думает, што шчасце ў целе раскошным тваім i бяздумных чорных вачах? Не кожнаму дадзена трывожнасць кахання ды радасць ягоную адчуць.
Прыгожая ты, але на цябе можна толькі паглядзець, бы на куст ружы дзікай пры гасцінцы, i пайсці далей.
Najwyższe piękno
Myślisz, że cały świat legnie u twoich nóg i o łaskawy uśmiech poprosi? Daremnie męczysz siebie nieprawdziwymi snami i młode lata tracisz.
Myślisz, że strojnym wyglądem życie oszukasz i olśnisz je swym blaskiem? Nie wyrzekaj się żmudu i goryczy łez.
Myślisz, że szczęście jest jeno w twym rozkosznym ciele i bezmyślnych czarnych oczach? Nie każdemu dano odczuć niepokój kochania i potem radość.
Piękna jesteś, o, bardzo piękna! Ale na ciebie można tylko popatrzeć. Niby na krzak dzikiej róży przy gościńcu. I pójść dalej.
Przeł. Jan Czopik
Трэцяя пара / Trzecia pora
Трэцяя пара
Ядзя выйшла замуж. Яна пайшла за Стася. Пайшла за яго таму, што ён хацеў жаніцца. І яшчэ таму, што Ядзя дайшла да таго месца ў жыцці, дзе канчаецца вясна i пачынаецца лета.
Тады ўбачылі Ядзю. Убачылі яе кветкаю сярод урачыстай нядзелі.
Кветкаю, калі глядзець на яе ў цішы палёў (далека звоняць у касцёле).
Ядзя кахае Стася. Яна кахае яго да таго моцна, што аж не думае. Усё роўна бы тая вішанька, што, расчырванелая шчасцем даспеласці, мілуецца з сонцам. Без памяці, зусім без памяці.
Ядзя пакуль яшчэ не апрытомнела настолько каб здзівіцца, чаму гэта не з'яўляецца ў снах чарадзейны Юрка. Той Юрка, без якога раніцы маладосці былі днямі пакут, а вечары — адпушчэннем ix. Вечары бэзавыя, вечары язьмінавыя, вяргіневыя...
Час кахання настаў, час i пара — трэцяя з чатырох.
Trzecia pora
Jadzia wyszła za mąż. Za Stasia. Wyszła za niego, bo chciał się ożenić. I jeszcze dlatego, że doszła do tej grani życia, na której kończy się wiosna i zaczyna lato.
I wtedy nagle wszyscy ją zobaczyli. Była jak kwiat pośród uroczystej niedzieli, kwiat, który można ujrzeć jedynie w ciszy pól, w chwili gdy właśnie niesie się głos dzwonu.
Jadzia kocha Stasia. Kocha go bez opamiętania. Tak czerwona pełnią dojrzałego szczęścia wisienka kocha się ze słońcem. Zapamiętale. Do zatraty.
I jeszcze tak, żeby się nie dziwić, iż w jej snach nie zjawia się Jurek. Ten Jurek, bez którego ranki jej młodości były dniami pokuty, a wieczory — rozgrzeszeniem. Wieczory bzowe, wieczory jaśminowe, wieczory georginiowe...
Czas kochania nastał, czas i pora. Trzecia pora spośród tych czterech.
przeł. Jan Czopik
Нінка / Ninka
Нінка
У руках Нінкі пахне язьмін. Ты ідзеш з ёю побач i чырванееш перад знаёмымі. Урэшце кажаш:
— Глядзі, як упіўся Рыгор!..
Смяешся.
— Рыгор біў жонку i сына, — амаль шэпча яна.
Не разумееш яе слоў. Табе моцна хочацца пацалунку дзяўчыны. Сам не асмелішся абняць яе. Пабаішся, што яна не захоча пайсці замуж за цябе!
Шчаслівы, што яна ідзе з табою.
Нінку прытуляеш да сябе толькі ў сваіх бессаромных снах. Нават не ў марах...
А па хатах ужо погалас ідзе, што ты з Нінкаю жаніцца будзеш. І што ваша васелле будзе на Йвана.
Ninka
W dłoniach Ninki pachnie jaśmin. Idziesz obok niej i rumienisz się spotykając znajomych. Mówisz wreszcie:
— Popatrz, ale Ryhor się upił!.. Śmiejesz się.
— Ryhor bił żonę i syna — niemal szepce ona. Nie rozumiesz, co mówi. Bardzo ci się chce pocałować ją. Nie śmiesz jej objąć. Lękasz się, że nie zechce wyjść za ciebie za mąż. Szczęśliwy, że idzie z tobą. Przytulasz Ninkę tylko w swych niewinnych snach, nawet w marzeniu się nie ważysz...
A po chatach już huczy, że będziesz żenił się z Ninką. I że wasze wesele będzie na Jana.
Przeł. Jan Czopik
Яе пачатак жыцця / Jej początek życia
Яе пачатак жыцця
У трэці год пасля шлюбу ён закончыў універсітэт, i ім стала вельмі добра. Яна нарадзіла дзяўчынку. Потым хлопчыка — i тады сказалі ёй, што муж заходзіць да прыгожай ды адукаванай удавы.
Зразумела: ён упэўнены ў сабе! ! зрабіла глупства — узяла казённыя грошы, каб за ix выхарашыцца. У судзе, што пасля адбыўся, вылічылі ёй усё, да апошняга гроша. Даведаўшыся ў турме аб тым, што ён пачаў справу аб разводзе, падрэзала сабе вены (ламанай лыжкай). Прыйшлі па яе i вывезлі ў арыштанцкую бальніцу.
Засудзілі на чатыры гады, з якіх адседзела аж тры.
Вярнулася ціха, як сава. Тая ўдава, з якой ён ужо ажаніўся, з зязюльчынай гатоўнасцю аддала ёй дзяцей. Яго не бачыла.
Дзяўчынка цешылася, хлопчыку ж было яшчэ ўсё роўна.
Узялася жыць.
Jej początek życia
W trzy lata po ślubie ukończył uniwersytet i mogli wreszcie żyć przyzwoicie. Urodziła mu dziewczynkę. Potem chłopca. I wtedy dowiedziała się, że jej mąż chadza do urodziwej i wykształconej wdowy.
Pojęła: jest zbyt pewny siebie. I popełniła błąd: przywłaszczyła państwowy grosz, żeby się wystroić. Dużo; potem, w sądzie, wyliczono jej wszystko, co do grosika.
Dowiedziawszy się w więzieniu, że mąż wniósł pozew o rozwód, podcięła sobie żyły ułamaną łyżką. (Przyszli po nią: zabrali do więziennego szpitala).