Перевидання:
Bruno Schulz 1892–1942…, s. 155—156.
«Тригрошовий роман»
Роман Брехта дає блискуче розуміння структури капіталістичного суспільства. В чистій дискурсивній формі його теза звучить майже банально: це відома теза економічного життя капіталістичних суспільств, яке у своїй останній інстанції ґрунтується на насильстві, експлуатації і звичайному злочині. Але лише у процесі доказів цієї тези виявляється вся її результативність, несподівано відкривається розуміння глибини проблем. Насильство й експлуатація так уміло замасковані, так глибоко приховані за позірною легальністю законодавств, їхні сліди так спритно стираються, що все витягнуте з цих процесів на поверхню, все, що явно відбувається у світлі суспільної думки, може легко заперечити своє темне походження. Економічний процес проходить крізь стільки фільтрів, що його кінцеві, явні й офіційні форми назовні означені позірною легальністю. Симбіоз злочинного світу й бізнесу набуває тут свого вираження в таких несподіваних поєднаннях, у такому тісному переплетенні, в такій органічній взаємній залежності, що попри яскраві карикатурні риси, попри виразну сатиричну тенденцію, він переконує і з порогу виграє.
Це історія зі світу акул лондонського city, з останнього десятиліття XIX століття, з часів англо-бурської війни[13]. Із зовнішнього, офіційного боку — це історія конкурентної боротьби, яку ведуть «дешеві крамниці В» Махіта з дешевими крамницями Крестона, з одного боку, а з іншого — з такими ж крамницями великого Аарона. За фірмами стоять банки і підприємства-фінансувальники. Така конкурентна боротьба в «інтересах широких верств незаможних споживачів» робить ціни непридатними для будь-якої калькуляції і призводить до занепаду підприємств. Лише ініціатива та геніальне фінансове рішення Махіта витягають підприємства з безвиході й уможливлюють створення великого концерну дешевих крамниць А, В, С.
Іронія автора, його пристрасть, прихована під маскою гумору, скерована не стільки проти явної кримінальної злочинності — ця форма видається йому порівняно безневинною, схильною до поразки, достатньо загроженою, — скільки проти організованої злочинності, проти законодавств, проти потужних і консервативних систем насильства. Він заходить так далеко, що в демаскуванні несистемних, але явних зловживань і випадків порушення закону, чим переважно займаються певні опозиційні партії, бачить донкіхотство й битву з вітряками. «Так, ніби закони створюються для їхньої користі», — цинічно заявляє інспектор поліції. По суті, відкритий бандитизм є більш чесним і менш шкідливим, тому колишній опришок, а нинішній торговець містер Махіт відчуває моральну відразу, погоджуючись на підписання контрактів. У малому завулку злодійсько-купецького світу автор хотів нам, ніби на моделі, показати антиномію економічного життя назагал, у розрізі показати його механізми.
Вершиною чудового esprit і справжніми перлинами цинічної і прекрасної іронії є розлогі авторські міркування на різні теми, які він вкладає в уста героїв і густо розсіює сторінками роману. Вони складають бурлескний шар роману, який накладається на шар реалістичний. Роман Брехта слід уважати одним із найцікавіших досягнень останніх часів.
Особливої уваги заслуговує досконалий переклад Тарновського та чудовий переклад віршів, зроблений Бронєвським.
Першодрук:
„Wiadomości Literackie” 1937, nr 15 [рецензія на «Тригрошовий роман» Бертольда Брехта (1898—1956), перекладений Марцелем Тарновським (вірші переклав Владислав Бронєвський), виданий Популярною Книгарнею (Варшава, 1936)].
Перевидання:
Bruno Schulz 1892—1942…, s. 156.
Роман про сільського пароха
Шокуюче враження від цієї книги не є заслугою самого лише автора та його письменницької майстерності. Це блискуче вторгнення світла у провалля людського життя та його зв’язки з вічними проблемами, яке виводиться зі старих джерел християнського душезнавства. Що ж нам відомо про цей жахливий інструмент інтроспекції, вироблений поколіннями святих, справжніх мучеників сумління, котрі під тиском трагічних сумнівів, у безстрашних пошуках найвищої істини стояли на межі людської природи? Те, що сьогодні загальноприйняте, що вважається християнською доктриною, ота редукована, пригладжена, компромісна наука — плід пристосування й адаптації Костелу до вимог життя та панівної влади, позбавлена свого трагічного радикалізму, своєї понаджиттєвої нещадності, — чим же вона є, якщо не блідою тінню, хибною карикатурою ідей Учителя? Герой роману має відкриті очі й чутливе серце до будь-яких проявів суспільної несправедливості, до страждань і утиску, всі глибини людського болю відомі йому не тільки з власного досвіду, а і з його розширеної свідомості та знання про людське, яким він володіє завдяки призначенню натхненного сповідника й володаря душ. Ставлення християнської доктрини до земної справедливості — ця дивно двозначна й заплутана вже у словах Євангелія проблема, яка ще більше ускладнюється внаслідок необхідності співжиття Костелу зі світською владою, яка обговорюється у постійно оновлюваних аспектах і глибинно окреслюється, демонструє нам тут свою майже безвихідну заплутаність. Але в очах героя — чистої та вірної душі — справжнім нещастям, суттєвою виразкою є не кривда, не страждання й недоля. Ці справи блякнуть перед грізними небезпеками, які чигають на душу людини, перед вічною боротьбою зі злом, перед драмою, головним сюжетом якої є доля людини.
13
Англо-бурська (або просто бурська) війна — військові конфлікти на півдні Африки (нинішня територія ПАР) між Британською імперією та бурськими республіками, серед яких виокремлюють два: 1880—1881 роки та 1899—1902 роки.