Вже був ранок, і потяг, очевидно, майже досяг мети подорожі. За вікном пропливали зарості джунглів, ядучо-зелені соковиті листки шелестіли по склі, волохаті стовбури дерев, обплутані ліанами, здавалося, повільно і плавно ворушаться, верещали дрібні мавпи, птахи лопотіли крилами, і до потягу прорвався запах Африки.
Тільки тепер Мілена помітила, що всі її вчорашні супутники позникали. їх наче й не було тут ніколи, так відчувалася Мілені разюча відсутність милого панства. Навіть двоє риб’ячих стариганів десь поділися, і Мілена засумувала: як то буває, їдеш із людьми в потязі, слухаєш їхні розмови, вриваєшся на трохи в їхні життя, а потім вони ідуть собі до своєї Африки, а ти — до своєї. І не побачиш ти їх більше ніколи. Та не так сталося, як гадалося. Якби ж то Мілена знала.
Але вона не знала. Вона їхала у вагоні, де, крім неї, залишилося ще кілька десятків бабів із сумками, і вдихала запахи Африки. Раптом двері відчинилися, і двоє чорношкірих молодиків зайшли досередини.
— Тут вільно? — запитали вони, наблизившись до Мілени, а вона здивувалася, як це хлопці змогли заскочити до вагону, коли потяг котить на повну потужність.
— Авжеж... — відповіла вона, люб’язно посміхаючись. Їй здавна подобалися чорношкірі молодики, ці ж були особливо симпатичними.
— О, а це, певно, твоє... — один африканець підняв із землі і подав Мілені грубеньку зелену книжку.
— Власне, ні. Власне, так, — відповіла Мілена і прочитала на обкладинці: «Сивий Пан. Історичне підґрунтя, затоки-витоки та сучасність. Гастрономічно-літературна монографія». А на форзаці Мілена знайшла: «Шановній пані Такій-то Такій-то Трупній від автора. Нехай пум-пум-пум...» і т. д. Це було досить дивно — як могла Бабця У Плетеній Спідниці забути цю книжку? Та й куди вони всі так раптово поділися, ніби ж до кінцевої їхали? Але довго розмірковувати над усім цим не довелося — потяг сповільнив ходу і за мить зупинився.
— Африка! — оголосив кондуктор, і жіночки із сумками почали пнутися до виходу і вивалюватися з вузьких дверей потягу назовні. Там вони падали, піднімалися і продовжували вовтузитися зі своїми клунками.
«Дивний народ», — подумала Мілена, виходячи після них. Двоє симпатичних африканців підтримували її валізку і білозубо посміхалися.
10
Як поводитися в Африці? Що робити, коли ти опиняєшся сам серед різнобарвної метушні, серед незрозумілих мов і незнайомих облич, коли всі навколо мають свої термінові справи і ніхто не звертає на тебе уваги, навіть якщо ти сам намагаєшся її до себе привернути?
Мілена була дещо розгубленою. Двоє симпатичних африканців допомогли їй зійти з потягу і наступної миті розчинилися в натовпі, навіть не залишивши своїх чеширських посмішок. І Мілена вирішила найперше роззирнутися доокола.
Потяг усе ще стояв на колії, випускаючи зі свого розпеченого і стомленого нутра останню пару. Робітники оглядали і обстукували його з усіх сторін, підлазячи під колеса, видряпуючись на самісіньку гору. Мілена підійшла до одного з них:
— Перепрошую, але чи не могли би ви мені допомогти? Я...
Робітник щиро посміхнувся до неї і просичав:
— Псс шрлссшш джщчссц ц ц!
— Фффффффф! — підтримав його інший, радісно розмахуючи руками.
— Дуже вдячна, — збентежено промовила Мілена і позадкувала геть. Треба було шукати когось іншого до спілкування.
Декілька бамбукових халупин перехняблено стояли недалеко від колії. Можливо, в них можна було знайти щось корисне. Мілена зазирнула до першої і мало не вмерла від огиди: в цій халупці лежала купа живих білих личинок, таких блискучих, вологих, покритих слизом. Вони ворушилися, і тому від купи долинав такий особливий звук шурхотання, який і привабив спершу Мілену. Ні, личинки їй навряд чи потрібні зараз. Можливо, знадобляться пізніше, але не зараз, тільки не тепер. І Мілена поспіхом підійшла до наступної хатки. Там лежала, розкинувши ноги і руки, товстелезна чорна баба, замотана у якісь кольорові шмати.
— Йди звідси, жеброто, хіба не бачиш — ми спочиваємо! — пробубоніла баба, підвівши свою гігантську голову.
«Напевно, краще буде, якщо я спробую сама собі дати раду», — подумала Мілена і, ще раз озирнувшись навколо, пішла вглиб лісу вузькою стежкою.