Того ж року по росказанню гетмана Хмелницкого полк Ніжинскій ходил доставати Кодака, и идучи ку Дніпру 9, чинили великіе кривди людем. Где люде, розуміючи оных за войско литовское, и якобы то оны идут на оборону Кодака, а не доставати, и несподіване напавши, нікоторіе сотні погромили в Рашевці за Комишним. Але зась скупившись тот полк у Максимовці над Дніпром, тое войско розбили, же мало которій з їх увойшол, и переправивши Дніпр, потягнули под Кодак, которій держачи в осаді през 10 килка неділь, оным докучили, аж мусіли ся здати. И так усіх жолніров с Кодаку спровадили вцілости до Чигирина, и там чигиринці оних пожаковали 11, а коменданта узяли за сторожу 12, которого напотом Хмелницкій в Полщу отпустил. \55\ \56\
1 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «тилко».
2 У праці О. Рігельмана: «россияне».
3 У сп. Козельського: «откуповали».
4 У сп. Судієнка: «одіянії», у вид. Бодянського: «одіянію».
5 У сп. Козельського: «навідил».
6 У вид. Бодянського і сп. Судієнка: «там».
7 У вид. Бодянського: «по тому».
8 Там же: «жебы панства».
9 Там же: «по Дніпру».
10 Там же: «который держачи в осаду, перез».
11 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «пожаловали».
12 Там же: «за сторогу».
Того ж року саранча барзо великая на усей Україні была и барзо шкоди великіе починила, збожя позедала и трави, же не било где ста косити, а зима барзо великая была и не било чим статку кормити. Тая саранча зазимовала на Україні, з которой знову икри навесну другая уродилася, и так великую дорожнету учинила.
НА ПОЧАТКУ(1) РОКУ 1649
О Рождестві Христовом присилает король его милость послов своїх великих, тоест 2 князя Четвертенского и пана воеводу киевского 13* Адама Киселя з иншими панов благочестевых в поселстві до гетмана Хмелницкого й усего войска запорожского. Задля которих приходу зложил раду гетман Хмелницкій в Переясловлю и там по Рождестві Христовом приехал зо всіми полковниками и сотниками 14*. И там, в Переясловлю, в той раді отдавали панове послове королевскіе 3 при поселстві привилей на волности и булаву, и бунчук, корогов, бубни, знаки войсковіе от короля его милости, хотячи упокоїти тую войну. Тамже и послове от короля венґерского на той же раді были: так зараз по усіх землях слава козацкая и Хмелницкого пойшла, же монархи разніе отзивалися з приязню и подарки присилали, бо послове от его царского величества з Москви, от господарей волоского, мултянского з великими подарками почали приходити, що до болшаго заятрення и пихи гетмана Хмелницкого побужали, и задля того слушной згоди з монархою полским, як з паном своїм, не чинил, бо принявши послов великих короля его милости и тіе клейноти войсковіе, и подарки великіе, отправил тих послов з честю, обецуючися усе ведлуг жадання короля его милости учинити и тоей войни понехати, тилко жебы при стародавных волностях своїх козацких зоставати 4. Але тут зараз высилает своїх послов в Крим, вытягаючи самого хана зо всіми ордами в нашу землю, що хан рад 5 учинил на оного жадання — зо всіми ордами кримскими, білагородскими, нагайскими, черкескими, незличоними силами витягнул навесні до Хмелницкого на спустошення християнства.
1 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «В началі».
2 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: послідовно «тоесть», «есть» з м’яким знаком, у сп. Козельського, напевно, з кінцевим твердим «ъ», за сп. Іскрицького літери «ст» виносні,без кінцевої позначки твердості чи м’якості.
3 У літопису Граб’янки і праці Рігельмана названо імена: М’ясковський, Григорій Кисіль, Ян Зеленський та ін.
4 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «зоставали».