9 Ці рядки в сп. Судієнка та в вид. Бодянського читаються трохи інакше: «а з гетьманом Хмелницким, жебы ся вернул з его землі, учинил сватовство, дочку свою за сина Хмелницкого приобищал дати».
10 Там же: «не было»; в сп. Козельського: «козаки не міли».
11 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: немає «з».
РОКУ 1651
Зімою почали давати жолнірове повод до войни, бо залоги козацкіе почали наежати, а войска затягати. О чом увідомившися, гетман Хмелницкій скуплятися 1 полком приказал, и зараз по Рождестві Христовом 23* выйшол и стал сам в Ставищах, и войска по рожних городах в тих повітах коло Богу стало 2. И так аж до весни зоставали, покуля хан з Криму з ордами притягнул, а скоро хан з Криму наспешил з ордами, того ж часу Хмелницкій зо всіми потугами пойшол против короля его милости. А король стоял под Берестечком, и там всі войска з посполитим рушеніем зоставали. Где притягши гетман Хмелницкій першої неделі Петрова посту, дали бой слушній войску королевскому. А же нестатечная приязнь вовку з бараном, так християнинові з бесурманином 3. Хан кримскій почал з королем его милостю щось згодного и учинили потребу еще, и зараз хан з ордами уступил, зоставивши самих козаков. Що выдячи, гетман Хмелницкій з писарем скочили до хана, унимаючи оного, але не дался намовити — просто пошол под Ожеговці миль килканадцять и стал. Которого гетман упросил, жебы оному орди дал учинити отсіч войску, поневаж сам не хотіл вернутися, що хан учинил на прозбу Хмелницкого, — дал мурз в килканадцять тисяч, з которими ходил сам Хмелницкій. Але юже несправедливая приязнь, бо тилко пришовши до Пляшева ріки, болше милі от войска и вернулися. З которими ити мусіл и Хмелницкій, зоставивши войско и усі признаки и гармати войсковіе, що при Хмелницком козацтва и тридцяти коней не било. И так хан пойшол у свою землю, зоставивши орди тилко тисячей з двадцять при мурзах. И не доходячи Константинова Старого, Хмелницкій в малой купі отвернул ку Грицову 4 и на Любар; а тилко при нему усего козацтва зобралося з орди 5 от хана человіка сімдесят. Такто нефортуна оному послужила 6 з так великого щастя, а найболше зашкодила татарская незичливость, которой 7 уходячи, и сам Хмелницкій татаром не увірал 8. И так идучи Хмелницкій городами от Любара, многих Козаков по городах 9 заставал на залогах, а иних, которіе до войска не дойшли и по городах зоставали за трудним проходом от татар, также и тіе, которіе в тих городах меновалися козаками, — усе тое мусіло уступовати на Україну за Хмелницким, боячися панов своїх и жолнірства.
1 У вид. Бодянського: «скупитися».
2 У сп. Козельського: «а войско по разних городах в тих повітех коло Богу стояло».
3 У вид. Бодянського, сп. Судієнка і Козельського: «бусурманом».
4 У вид. Бодянського: «к Грицкову».
5 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «з ордою».
6 У сп. Козельського: «оному фортуна не послужила».
7 Там же: «которий».
8 У вид. Бодянського: «увірил», у сп. Козельського: «повірял», у сп. Судієнка: «увірял».
9 У вид. Бодянського: немає «по городах».
И так тое усе купилося до боку \61\ гетмана Хмелницкого, которій, пришовши до Паволочи, знову почал войско збірати и із городов виганяти осталцов 1 приказал. А тое зась войско, зосталое под Берестечком, през увесь пост петровицу 24, сами без орди маючи щоденную потребу з войском коронним и видячи, же юже орда оных не посилкует 2, що и в далший час не міли бы помочи, — тах юже не дбаючи и приказання старших своїх, знявшися, просто пойшли через переправи Икву и Пляшову, зоставивши и гармати, на которих переправах много козацтва погинуло. А так тое войско без табуру увойшло на Україну 3 и, заставши Хмелницкого, при нему скупившися, стали табуром под Білою Церквою и по орду зараз послали. Войска зась коронніе з гетмани полним и коронним втропу за войском козацким потягнули на Україну, и пришовши под Трилісся, місто оное достали и вистинали. А войско зась литовское з князем Радивилом, гетманом своїм, притягнувши под Лоев, міли потребу с козаками, которіе там зоставали на заставі 4 немалое войско: полк Черніговскій и Ніжинскій, которіе зоставали безпечне, болшей бавячися пянством, аніжели осторожностію, розуміючи, же юже незвитяжними зостали. Которих зоставала сторожа у самого Дніпра, а войско задля пространности зоставали под Ріпками 6. А где 6 дала сторожа знати, же войско литовское переправуется през Дніпр, старшій козацкій Небаба, полковник черніговскій, порвавшись несправне, скочил противко тому войску справному 7, которого зараз тое войско литовское зломило, и много Козаков порубали, и того самого Небабу, неуважного полковника, там же стято 28. А остаток войска козацкого з полковником ніжинским уступил до Чернігова, за которими князь Радивил притягнул под Чернігов. Але юже там нічого не вскуравши, назад повернул на Любеч и, пришовши до Любеча с своїми людми военними, город Любеч осадив, и сам знову переправивши за Дніпр, потягнул на Киев; и там притягнувши, Подолное місто 8 немал пустое застал, бо з козаками и міщане киевскіе уступили суднами вниз Дніпра ку Переясловлю, Черкасом и к инним містам коло Дніпра, где могли пройти байдаками и иними суднами. А метрополита кіевскій Силівестр Коссов не уступовал скатедри, але зоставал при церкви святої Софії, также и архимандрита печерскій Іосиф Тризна з братіею зоставали у монастиру Печерском, любо великую шкоду и небезпечность здоровя міли 26. И поплюндровавши в Киеві, войско литовское потягнуло под Білую Церков 27, где, скупившися 9 з войском коронним, наступили \62\ на Хмелницкого гетмана.