7 Там же: «полка».
8 Там же: «обіщанням»; у сп. Судієнка: «обіщаньням».
А же тот неприятель віри християнскол 1 рад би усіх християн внівец обернути, почался схиляти до згоди 36 з королем и Речу посполитою. О чом Хмелницкій постерегши, висилает посла своего Григорія Гуляницкого до его царского величества к Москві 37, стараючись о приязнь. А напотом, юже видячи неприязнь хана з ордами, отступает от Камянца албо Гусятиня осторожне 2 з войском, и пришол вцілости на Україну, а хан з ордами у свою землю пойшол. И вислал своїх послов ку его царскому величеству к Москві 3, юже щире поддаючися 4.
1 У вид. Бодянського: немає «віри християнской».
2 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «сторожне».
3 У вид. Бодянського: «в Москву», у сп. Судієнка: «в Москві».
4 У сп. Судієнка, а також у сп. П. Куліша, який Бодянський поклав в основу свого видання, тут вміщено листування і договірні статті Богдана Хмельницького з царем Олексієм Михайловичем. У сп. Іскрицького і Козельського згадані вище документи та статті разом із статтями Юрія Хмельницького не вставлені у текст літопису, а переписані окремо.
ПОЧИНАЕТСЯ ВОЙНА ЕГО ЦАРСКОГО ВЕЛИЧЕСТВА РОКУ 1654
На початку того року 5 присланній бывает от его царского пресвітлого 6 величества Алексія Михайловича, всея Россії самодержца, ближній боярин и дворецкій Василій Василиевич Бутурлин из иними бояри 38 и многими столниками и дворянами 7, великим послом до гетмана Хмелницкого на жаданя 8 его и усего войска запорозского, чинячи повстанову 9, як мают зоставати под високодержавною его царского величества рукою. Задля которих великих его царского величества послов зложил гетман Хмелницкій зезд в Переясловлю усім полковником, сотником и атамані 10, и сам приехал в Переясловле на день Богоявленія Господня. И там рада была, где усі полковники и сотники с товариством, при них будучих, позволилися зоставати под високодержавною его царского величества рукою, не хотячи юже болш жадним способом быти подданними королю полскому и давним паном, ані теж примати к себі татар. На чом на той то раді в том місяцю генварі 11 и присягу виконал гетман Хмелницкій зо всіми полковниками,
5 У сп. Куліша і в сп. Судієнка це оповідання вміщено відразу за договірними статтями Богдана Хмельницького і через те немає слів «року 1654», оповідання починається словами: «И в том же 1654 году присланній бывает» і т. д.
6 У сп. Судієнка: немає «пресвітлого».
7 У вид. Бодянського, в сп. Судієнка і Козельського: «дворяни».
8 У вид. Бодянського: «по жаданню».
9 У вид. Бодянського, в сп. Судієнка і Козельського: «постанову».
10 У сп. Козельського: «атаманам».
11 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: немає слів «в том місяцю генварі».
сотниками и \67\ атаманею 1 и усею старшиною войсковою 2, и узяли великое жалованне его царского величества соболями. И зараз по усіх полках розослали столников с приданням Козаков, жеби так козаки, як войти со всім посполством присягу виконали на вічное подданство его царскому величеству, що по усей Україні увесь народ з охотою тое учинил. А боярин и дворецкій Василій Василиевич Бутурлин повернул на Москву до его царского величества и немалая радость межи народом 3 стала 4.
Того ж року, зараз навесну, его царское величество обвістивши през своего царского величества послов королеві его милости 5 о своїх кривдах и о наступленії на православную віру, уводячи римскую, а найбарзій уніею стисненних християн, — ознаймует, же войною идет на короля полского; и сам своею персоною царскою рушает з столици з многими войсками, простуючи под Смоленско, а боярина Василія Василевича Бутурлина з многими войсками висилает до гетмана Хмелницкого. А гетман Хмелницкій висилает своего войска полк Ніжинскій, Черніговскій, при которих и охочих много Козаков и инних полков пошло немало, з которих осм полков стало, бо Івану Золотаренкові 6 наказное гетманство вручил, давши ему булаву и бунчук, и армат узял из собою немало, которій просто ишол на Гомель. И там заставши жолніров литовских немалую купу, Гомель осадил, под которим немалій час стоял, немогучи оных узяти. А его царское величество просто под Смоленск подступил и там оного доставал розними способами, где и Козаков пришло немало 7 з братом Золотаренковим до его царского величества под Смоленск. Где собі отважне починали в приступах аж на мурах наверху 8 смоленских по ліствицах были; аже оных німці вспирали, але многіе, и в город упавши, погинули. Що выдячи его царское величество їх отвагу, барзо їх улюбил. Жолніре зась з воеводою смоленским Глібовичем 39, видячи там 9 великіе сили его царского величества и налогу щоденную — день и нощ 10, звонтпивши собою, просили его царского величества о милосердя, жебы зоставали при здоровю, що и одержали. И так поддали * город Смоленск, поклонившися, и так 11 вцілости отпущены в Литву.