1 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «проважено».
2 У сп. Козельського: «забунтовалося козацкое войско на своїх старших и чернь...»
3 У вид. Бодянського: немає «один».
4 У сп. Судієнка, Козельського і в вид. Бодянського: «бо и сам».
5 Там же: «пред».
6 У сп. Козельського: «фалебній».
7 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка немає: «На которій то собор».
8 У вид. Бодянського: «забиванная», у сп. Судієнка: «завиванная».
9 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «имя Боже Господнє».
10 У сп. Козельського: далі скорочено «у скарбниці олтарной и того обачил, же стіна загорілася».
А тая скарбниця загорілася з неосторожности витрикуша, же там свічки клав на полици, не загасивши добре, и с того занялася 1, боя сам натое смотріл в той скарбниці, як еще огонь не разширилъся был. Але знать, же особливій гнів божій был, же в скором часі от так малої річи уся церков занялася у едином квадрансі згоріла, же люд не могл выйти; але згоріло людей живых чотириста и тридцять з наддачею в той церкві, и священников два браты рожоных во всіх аппаратах, як служили 2, которые аппарата коштовали на килка тисячей. Итак вмісто радостнаго праздника мало хто знайшолъся в том місті, жебы не плакал своїх пріятелей 3, так в скором часі срокгою смертію 4 погибших 5: хто отца, хто матки, хто сина, брата, сестры, дочки. Хто может выповісти такій жаль, як там сталъся за малій час, же усе місто смерділо от того трупу 6 паленого. И як тот огонь погасл, тот труп недогорілій Івана Золотаренка брат его узял в двор свой и знову в новую домовину вложил и ведлуг своего уподобаня отправовал погреб, зробивши катафалк у Рождества Христова 7, але и там подвокротне не загорувалъся, поколя тот скончили погреб.
1 У сп. Козельського: далі немає «бо я сам на тое ... не разширилъся был».
2 Там же: далі немає «которые аппарата ...килка тисячей».
3 Там же: «о своїх пріятелях».
4 Там же: немає «срокгою смертію».
5 Там же: далі немає «хто отца, хто... того трупу паленого».
6 У вид. Бодянського: помилково «же усе місто смертелностного трупу паленого».
7 У сп. Козельського цими словами кінчається оповідання за 1655 р.
РОКУ 1656
Государ цар и великій князь Алексій Михайлович его царское величество потрете выйшол на войну противко шведа. И того часу швед уступил за море у свою землю 48, а Magnus граф, тоест великій гетман шведскій, стоял з войсками в Ризі 8. И его царское величество на Полоцко потягнул з войсками, а тяжары военные рікою Дзвиною 9 проважено 10. И пришовши у Лифляндию 11, ксіонже курляндское 12 поклонилъся и просил милосердія.