1 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «войск орди».
2 Там же: «потягнули»; у сп. Козельського: «пошли».
3 У сп. Козельського: «дві милі добрих».
4 Правильно: «июня».
5 У сп. Козельського: «войском виборним».
6 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «велми».
7 У сп. Козельського: «живого поймали».
8 Там же, в сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «Того ж року іюля 29».
9 Там же: немає «зостало».
И там же под Гадячом \81\ докончил згоди 63 з королем его милостю 1, на том постановивши, же сам воеводою киевским был, а с каждого полку Козаков по килка сот до шляхетства міли быть приняти, также шляхта вся и козаки трох воеводств: Киевского, Черніговского, Браславского. В Києві усі суди и справи в Києві 2 иміли отправоватися 3, не ездячи до Люблина, ані теж до Варшави на сейм, що и привилейами юж иствержено было. Там же гетман Выговскій стоячи 4, городи тіе , с которих козаки были при войску московском, якото: Ромен, Миргород, Веприк и инніе казал зганяти за Днепр, а городи попалити. Того ж року тая ж згода з королем полским розорвалася, бо гетман Выговскій, повернувши до Чигирина, войска роспустил, хан у Крим повернул, набравши ясиру, а корогви затяговіе полскіе на станцію росположил и полк Ніжинскій и Черніговскій, над которими старшій был пан Немірич. А Юрій Хмелничченко 5, жалуючи зневаги своеї, же ему гетманство отнято, выслал за пороги слугу своего Бруховецкого до войска, просячи, щоб выйшли. Того ж року полковник переясловскій Цюцюра, хотячи себі гетманства, с поради протопопа ніжинского Максима и Васюти в козака, из собою зприсягшися в полі, зачал новую річ. Бо будучи старшим в городі Переяслові и которих знаючи 7 Козаков значних, до себе зазвавши в алкір 8 поодинцем, казал повязати, а напотом и позабивати на смерть. И послал до Кіева до боярина и воеводи киевского Шеремета 9 людей, просячи, жебы ему дал московских, що и одержал. И зараз того ж часу, тоест септеврія 10 1 дня, до Ніжина Козаков своїх [послал, юже на тое 11] маючи змову з Васютою Золотаренком, а звлаща внебитности Гуляницкого полковника, которій на тот час отехал был до Корсуня, — аже сторожи не было жолнірской у брамах, увойшовши козацтво в місто, крикнули на людей, жебы ляхов были. И зараз посполство кинулося с тими козаками и за годину всіх жолніров вибили, которых было корогвей пять, нікого не щадячи, же не звикли давати стаціеї жолніром, а з Ніжина зараз по усіх городах где были: в Чернігові, Березной, Мені и инных. А рейментара їх пана Немірича, за Кобижчою, под селом Свидовцем нагнавши, забыли и хто при нему \82\ был, никого не живячи. И того ж часу послали до Путивля до боярина и князя Трубецкого, жебы наступовал з войском московским под Ніжин з войсками.
1 У сп. Судієнка і вид. Бодянського: «з королем полским».
2 Помилково повторено назву міста двічі.
3 У вид. Бодянського: «отправовати».
4 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «Тогда ж гетьман Виговскій, там стоячи».