1 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «задніпрскими»
2 У вид. Бодянського: немає «И немного стоявши под Чигирином».
3 В усіх інших списках: «в которих».
4 У сп. Іскрицького і Судієнка: помилково «вступили». У тексті це слово наведено за іншими списками.
5 У вид. Бодянського, в сп. Козельського і Судієнка: «із міста».
6 У сп. Судієнка: «потягнула».
7 У вид. Бодянського: «татары», у сп. Козельського: «оною ордою».
8 Там же: немає «Лисянку».
9 У вид. Бодянського: «у Москву».
10 Там же: «войском».
11 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: немає «з Вишневецких».
И зараз тоей же зими в пост великій зобрал усіх полковников и Козаков чолнійших на ряду 1 в Переясловле, и Ханенко здал гетманство, и по 2 Дорошенка посилали, але Дорошенко не поехал, жалуючи утратити 3 гетманства.
И так совершенно з обох сторон Дніпра потвердили гетманство Івану Самуиловичу на той раді в Переясловлі, аж по самий Дністр. Тилко над Дністром Гоголь, не хотячи полковництва утратити, держался при руці Дорошенковой, и до турчина чрез него поселство отправовалося. А же зима великая барзо была, войска его царского величества и козацкіе мусіли по городах розейтися, а Дорошенко, манячи, до літа просил, жеби рада отложена была, а тут старался о посилки собі. И зараз по Воскресенії Христовом, навесні, вишло солтанов три на посилок Дорошенкові в поля. Аже почали докучати под городи: Лисянку, Олховець и инніе, противко которих ординованій Думитрашко, полковник переясловскій, з войсками московским и козацким, и напавши на них за Тайшликом 4, оних значне 5 громил, бо чотири милі гонили 6, рубаючи татар, и многих поймали 123.
Боярин зась князь Ромодановскій и гетман Іван Самойлович, переправивши Дніпр у Черкасіх, з войсками под Чигирин потягнули 7 и облегли сюю сторону от Черкас, а тамтая сторона за Тясмином оним поволна была, которою волній проезд посланці Дорошенкові міли в Крим и до Царигорода. И так горячою прозбою своею Дорошенко двигнул знову самого турчина с потугами великими, до которого и хан притягнул 8 у Волоскую землю. И так великими своїми поганскими силами рушил ку Дністру и застал усі городи полни людей, сподіваючихся посилков от его царского величества и от гетмана Самойловича 9, будучих 10 убезпечоними писмами, же посилки великіе идут. И так притягнувши, турчин Косницю достал, и усіх людей вистинано, а напотом місто Ціну 11 достали и вистинали, оттуля зась місто Куничое 12, в котором килка городов 13 зійшлося было, и там много турков побито, але поганин не отступил — аж приступом узяли и усіх вистинали. А оттуля под Ладижин потягнул \119\ и до Ладижина штурмовали, бо там Козаков немало было задніпрянских з Мурашкою полковником; аже міщане звонтпили, почали просити милосердія и издаватися, але поганин показал недоброе милосердіе: бо першей старшину вибрал, а напотом и усіх в неволю побрано. И там стоячи, сам цар послал под Умань и доставали Уманя, що юже уманці, видячи немалую налогу и хотячи получити милосердія, послухавши Дорошенка и его посланцов, — полковник з старшиною и чолнійшими козаками поехал кланятися турчинові, и там усіх тих Козаков в неволю узято.
1 В усіх інших списках: «раду».
2 Там же: «до».
3 У вид. Бодянського: «утраты».
4 В усіх інших списках: «Ташликом».
5 У вид. Бодянського: «знатне».
6 Там же: «четире милі гонив».
7 Там же і в сп. Козельського: «подтягли».
8 У вид. Бодянського: «приволокнул».
9 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: «Іоана (Івана) Самойловича».
10 Там же: «будучий».
11 Там же: «Стіну».
12 Там же: «Куничное».
13 Там же: «городков».
И зосталася Умань без старшини и боронилися час немалій, а именно 1 цілій тиждень потужне. А турки шанці от Трекового ліса под замок болшіе, як возможно, против цілого замку з поля из валом равніе позвели и бойниці против бойниць висипали, так що з гармат турецких в гармати уманскіе стриляно. И так уманцов подкопами взято, бо значную часть замку з лівой сторони, с приезду, міни вирвали аж до самого фундаменту. И хочай тую діру возами, гноіом и землею понасипавши, заставили были и велми боронилися, — еднак против турецкой сили нічого не вскурали, толко ж так ся против них ставали, же не тилко на парканах, але юже по улицях з дворов билися так, же кров текла ріками, аж усі полегли, а инних по ліохах, соломи понаволікавши 2, турки подушили, а инних, не щадя малого и великого, у Раковской брами, где були остатнє в місті сперлися, усіх вистинали, и конми по трупах ездячи, кого и мало живого сискали, без всякой літости мертвили 3, що так розуміти, же много мучеников того часу стало. И так Умань, преславній город українскій пограничній, с церквами божіїми и с християнским народом, дощенту спалили и спустошили, и гармати, которіе были спіжовіе, з собою побрали, а которіе желязники, тіе порохами надто понабивавши и порозривавши, спод Уманя со всім войском отступили 4. Хан зась от турчина послан на оборону Чигирина, о чом увідомившися, князь и гетман Самуилович отступили от Чигирина, запаливши таборище, и увойшли вцілости до Черкас. И там, под Черкасами, Дорошенко з ханом притягнули на войска задніпрянскіе 5, которим жадной шкоди не учинили 6.