Того ж літа браславці здалися Дорошенкові и хотіли жолніров вибити, але того не доказали 10 и мусіли уходити з Браславля. И так комендант спалив Браславле и уступил до Немирова, але постарому браславцов у Ладижині жолніре,напавши,пожаковали, а инних \121\ постинали, а напотом у Бершади.
9 У сп. Судієнка: «и барму»; у вид. Бодянського: «уборы».
10 У сп. Судієнка: «доказалися».
И так тая Україна стала пуста, бо остаток тих людей Побужа и торговичане зийшли 1 на Задніпря.
Того ж літа боярин князь Ромодановскій, скупивши войска его царского величества и скупившися з гетманом Іваном Самуйловичом, ходили ку 2 Дніпру и посилали войско свое до Корсуня, которим Корсун здался. И так усіх людей с Корсуня с полковником їх спровадили на Задніпря. А ляхи, пришовши, спалили Корсун з церквами, а под Чигирин ходил подезд 3, тилко ж нічого не вскурали. Але вийшол Сірко з Запорожжя, с которим згоду узял Дорошенко и присягу виконал на подданство его царскому величеству и послал своїх послов на Москву, а напотом и санжаки отослал на Москву своїм тестем 126. Толко ж в том мало правди было, бо постарому посилал до турчина и до хана о помоч тое літо, манячи, отзиваючися слугою его царского величества, але жаль было гетманство положити. От которого своеволніе компанії и піхота почали рватися на Задніпря уходити, и для того почал з запорожцами мешкати в приязни и живность, горілки, тютюн, гроши 4 оним слати, сподіваючися того, же его гетманом утвердят, а до того, же юже ні от кого не бачил приязни: ані от ляхов, ані от татар а от турчина — за санжаки обавлялся, — а найболшей з запорожцами згоду принял, сподіваючися, же оного наставлят гетманом и на Задніпрю, бо перед тим жадною мірою не хотіл в згоді з Запорожжем мешкати, але еще промишлял и поднимался турчинові зносити Запорожже, бо найболшей оного не любили козаки запорозскіе, же поддался турчинові. И так зостаючи Дорошенко у Чигирині, любо юже в малой купі, и под собою держачи городков мало, тилко Чигирин, Крилов, Черкаси, Медведовку, Жаботин, Мошни 127, — постарому на Задніпря гетманові не хотіл поклонитися и гетманство отдати, але гетманом отзивался и посилал до орди, але орда оного не послухала. Также и до турчина посилал, але и тот за свою зневагу, же отдал санжаки, розгніваній, оному помочи не дал. Тилко з самою піхотою своеволною, которой при собі держал тисяч пултори 6, даючи оним плату грошевую и живность з тих городов оному послушних міли, — на усі сторони манил своею приязню и своїми приязними подбужал 6 так запорожцов, яко теж и в Полтавщині и инних городах українских през людей собі зичливих, жеби ся збунтовали на своего гетмана и на раду зезволили 7 на обрання гетмана, що юже инніе почали ся были бунтовати, але запорожци на тое не зезволилися у раді. \122\
1 У вид. Бодянського: «зайшли».
2 Там же: «по».
3 Там же: немає «подезд».
4 Там же: немає «гроши».
5 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: «которую держал тисяч полтори».
6 У сп. Судієнка: «приязнями»; у вид. Бодянського і в сп. Козельського: «приязними побужал».
7 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: далі «свояволную, на обране...»
РОКУ 1676
Навесну зараз, видячи его царское величество, же Дорошенко тилко писмами свою зичливость отсвідчает 1, а на сердци що иншого мает, и не попущаючи оному болше зводити, войска немаліе з Москви рушили и повіт Смоленскій, также боярин князь Ромодановскій зобрал великіе білагородскіе сили и искупился 2 з гетманом Іваном Самуйловичом войсками козацкими, — притягнули ку Дніпру против Воронувки. А наперед вислали подезд тисяч у двадцять под Чигирин, которій подезд, обогнавши Чигирин, не дал городком околичним уходити до Чигирина, тилко самії чигиринці зостали в осаді. Що видячи 3 Дорошенко, собою звонтпивши, почал трактовати, варуючи своего здоровя, на що боярин князь Ромодановскій з своїми началниками 4, также и гетман з своею старшиною позволили и поправили сумленям. И так по тих трактатах приехал Дорошенко з Чигирина до войска и поклонился боярину и гетманові Івану Самуиловичу и поотдавал знаки войсковіе, належачіе гетманом, тоест бунчук, булаву, гармати 128. И зараз того ж часу 5 виступили піхота Дорошенкова з замку Чигиринского и из города, а того ж часу войска его царского величества увойшли в замок Чигиринскій и у город Чигирин посполу с козаками задніпрянскими, тоест з полковником черніговским Василіем Борковским, и що належало войскового, тоест гармат, которих немалая лічба, порохов, борошна, — усе тое поотбірали под свой дозор. А Дорошенкові постановили, а напотим приказали, жеби уступил з Чигирина на Задніпра на мешканя, що и учинити мусіл, которому дано мешканя у місті Сосниці. И так гетманство его скончилося при упадку великом України; а от того часу Москва стала у Чигирині по указу его царского величества.