Зараз того ж часу, отступивши от нашого войска, часть войска турецкого и татар, пошовши з Яненком под Канев, и Канев достали и вирубали людей, и Канев спалили, и монастир, где у церкві мурованой много люду подушили огнем турки, а остаток через присягу здалися Хмелницкому, а городи: Черкаси, Мошна, Корсун, Жаботин зостали в послушенстві Хмелницкого в власти турецкой. И того ж часу жолніре уступили с Калника, Немерова, Лінец и з Жорнищ и тое зостало в владзи 6 Хмелницкого, которій ся писал так: «Григорій 7 Гедеон Венжик Хмелницкій, з божой ласки ксіонже рускій и гетман запорозскій» 8. И Хмелницкій стал сам в Немерові з войском своїм, а Яненко у Корсуні, при которих и татаре стали и свої залоги по тих містах поклали.
Того ж року посел великій от короля его милости полского Сапіга 9 з Литви и Комар, а с Корони князь Четвертенскій на Москву до его царского величества ходили и о примиря трактовали и учинили згоду, на которой его царское величество присягал.
1 У сп. Козельського: «у вовторник прийшли до Дніпра».
2 Там же: немає «Юрем».
3 У вид. Бодянського: «обступили», у сп. Козельського: «отступали».
4 У вид. Бодянського: «мочне».
5 У вид. Бодянського: «дали», у сп. Козельського: «цале».
6 У сп. Козельського: «во владгниї», у сп. Судієнка: «во власті».
7 Правильно: «Георгій».
8 У сп. Козельського і Третякова (вид. Бодянського): «котори ся писал князем руским (руським, тобто — українським. — Я. Д.) и гетманом запорожским».
9 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «пан Сапіга» і «пан Комар».
РОКУ 1679
А то была орда білогородская и трафила под такій 1 час, же сніги малие были. А напотом 2 знову тоей же зими, коло всеедной, вийшло кримской орди солтанов чотири, с которими множество татар и сам Хмелницкій был, и простовали на Черкаси за Дніпр, хотячи Задніпря опліондровати 3. Але Господь Бог замисли оних перемішал, бо барзо сніги великіе випали, же не можна было конем куди хотіти ехати. И так тилко по Лукомле и Яблунев были, а далій не йшли 139 за великою зимою и варовалися, же войска стояли около Дніпра от Аркліева по містах и от Миргорода. И так нічого не вскуравши, назад повернули з великою утратою коней, и самих татар набрано немало, бо голодно 4 било на коні. А по отході оных гетман 5 Самуилович послал сина своего Семена, до которого ся немало войска скупило козацкого 6 и московского. И так от Переясловля ходили до Ржищева 7 и там узяли приступом замочок и людей усіх вистинали; и оттуля 8 до Корсуня, и Корсунь узяли, але Яненко з своїми утікл, — и Мошну 9, Драбовку, Черкаси, Жаботин, и тих людей зогнали на Задніпря, попустошивши тіе міста 10.
Того ж року сейм волній 11 отправовался в Литві в Гронді 12, на которій папіж прислал леґата от боку своего, жеби конечне король и Річ посполитая розорвали згоду с турчином и приняли згоду з царским величеством и усе християнство, жеби заодно давали отпор поганину 13 турчинові, и своего кошту обіцуючи дати на войско. А царское величество през своїх послов Бутурлина боярина и Чадаева околничого сумми прислал два милліони на войско и задля докончання згоди 140, що обіцовали ляхи с своїми войсками допомогати 14.
Навесну зараз его царское величество висилает сили 15 великіе до Киева, тоест князя Михайла Черкаского, а при нему бояре великіе: Петр Василиевич Шереметов и брат Шереметов, боярин Миславскій 16, князь Урусов, князь Хованскій, князь Долгорукій, \133\