Того ж року, септеврия 14, на Воздвиженіе честного креста, у Стародубі запален двор нікоторого москвитина, з которого и церков барзо коштовная святого Николая згоріла и звониця звонами коштовними и дворов немало: а церков била уся маліованая и желізом білим покрита. \152\
* Під цим роком у сп. Козельського подано таке: «Року 1690. Гедеон метрополит киевский Четвертенский помер, а на его містцу обрано Варлама Ясинского, архимандрита Печерского. Того ж року великая саранча била на Вкраїні. Того ж року ходило войско под Очаков».
3 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: додано «был».
4 Там же: помилково «Десні».
6 У сп. Козельського і Судієнка: переважно «митрополит».
5 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «Варлаама Асинского».
7 Там же: «Брестя».
8 Там же: «збожю».
9 Там же: «жито стала осьмачка».
10 Там же: «хоровали».
Того ж року до городка 1 Самари козаки на залогу чергою полками ходили по чверти 2 року а московское войско з воеводами зоставало.
Того ж року наше войско ходило под Очаков и посад спалили и много шкоди татарам починили.
1 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «города».
2 Там же: «четверти».
РОКУ 1691*
Война сроґая била у земли Венґерской войск цесарских с турецким, в которой войні Господь Бог помогл 3 войску цесарскому, же турецкое войско знесенно дощенту, над которим войском цесарским старшим бил ксіонже Дебадент енерал, а над турецким — вейзир и Текель венґерский. А тая война была под Баланкерем, недалеко Варадина; по которой поражці цесар заехал землю Венґерскую и Мултанскую, и до Волох свою залогу поставил в Сочаві, на той войш и самого вейзира убито, и войско турецкое знесено. А король полский з своїми войсками пойшол бил зниматися з войсками цесарскими, але, не дойшовши, от гор вернулся, бо зима надходила. И так о святой Покрові сніги великіе напали 4, заставши войска короніе [в поході 5], барзо шкоду великую на конех понесли, бо мор на коней всчался 6, и так виздихали, же войско опішало, наветь и карети и вози скарбніе королевскіе волами мусіли провадити в Полщу. Залоги свої король поставил в Сочаві, у Сороці, и у Лямци; але постарому у Ясах господар от турчина зоставал. Любо так великое звітяжство цесар одержал, однак же отміна великая стала, бо войска цесарскіе, стоячи у Білграді, свояволю великую чинити почали над жонами 7 тамошних жителей, чого они не терпячи, знову войска турецкіе подвели и поддали везирові Білград, где войска цесарского немало згинуло, и земля Сербская при турчину зоставала по самий Будин 160.
* За цей рік у сп. Козельського немає жодних оповідань.
3 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «помагал».
4 Там же: «випали».
5 Взято із вид. Бодянського і сп. Судієнка.
6 У вид. Бодянського: «вщалея».
7 Там же і в сп. Судієнка: «жонками».
РОКУ 1692**
Зараз зимою узяв відомость гетман запорожский Іван 8 Мазепа, же орди великіе мают наміреня на Задніпря, противко которих вийшол з войсками и стал у Переясловлю. И так орди кримскіе з солтаном и білагородскіе зближили ко Днепру, и, подпавши на сей \153\ бок Дніпра, коло Домонтова и коло 1 Бубнова, села пограбовали, Увідомившися, же войска коло Дніпра стоят и гетман сам, отвернули з своїми потугами назад, за которими ходил за Дніпр асаул Гамалія з войском, и не нагнавши, назад повернул, бо орди у свою землю повернули. И того ж часу виправил гетман часть своего войска городового и компанії на добрих конех, которіе, злучившися с полковником Семеном Паліем 2, ходили и міли ити под Тягиню, але стала великая росквась, ріки почали роспускати; еднак же пойшли, переправивши Бог, под Очаков, где Очаков увесь спалили и вистинали 161 и, набравши здобичи, назад вернулись, але мало що з собою припровадили за великим бездорожем и своїх коней надтратили, тилко язика килкадесят припровадили, и розділившись на двое, Палій своїх послал до короля, а наше войско до їх царских величеств. Того ж року з енералной 3 войсковой канцелярії канцелярист Петрик уйшол на Запороже 162, а з Запорожа до хана в Крим и почал хана поднимати на Україну на старшину українскую, до которогои запорожці пристали, чому хан и орди барзо ради 4 и вийшли 5 в поля, сподіваючися до себе з України войска прихиленія. И вийшовши он Петрик 8, з ордами под Самар город, посад спалил и Китай город до себе привернул и Царичанку, и купа немалая до оного зобралась з розних городов. Против которого гетман Іван Мазепа 7 войско скупил з московским войском и передом послал полки: Миргородцкий, Прилуцкий, Гадяцкий и Лубенский з иншими войсками, а сам под Полтавою стал с табором. И оная орда с тим Петриком уступила назад под Крим, не даючи бою жадного, а гетман под Лохвицю уступил з войсками своїми, а потом по указу їх царских величеств роспущено войско по домах.