Того ж року й короля полского, ксіонженця саксонского Августа, наставилы. А гетман литовскій Сапіга, що не хотіл покоритися новому королеві 173, тулялъся по чужих сторонах, которого маетности внівец спустошилы 8 шляхта, починивши собі ротмистров и \161\ полковников,
1 У вид. Бодянського: «инія».
2 Там же: «можучи».
3 Там же і в сп. Судієнка: «битвы».
4 Там же: «козакам».
5 У вид. Бодянського: «Казикермином».
* Далі в сп. Судієнка і в вид. Бодянського додано: «Какой урон свой турки видячи, наговаривали обложенцов наших к здачи города, лукаво предъставляя їм, что «ваш де гетьман на погибель тут вас оставил и уже де ваш порох паши гранати спалили и викидали, а мы де вас куда потребно вам отъвеземо и на всякого по пять талярей дамо». Но когда козаки отнюдь на тое не склонилися, тогда турчин принужден з стыдом в свояси ретироватися, а козаки от неисповідимо нужной осады уволнившися, Богу благодареніе воздали и приписали тое войско монаршему счастію». (Цей уривок також дослівно можна знайти в «Короткому описі Малоросії»).
** Починається четверта рука.
6 У сп. Судієнка: «знаємо, и там гулял».
7 Дальшого повідомлення про повернення козацьких військ з-під Тавані і Казикермена немає в сп. Судієнка (також у вид. Бодянського). Після цих рядків у сп. Судієнка (і у вид. Бодянського) розповідається про обрання на польський престол Августа Саксонського: «Того ж року короля й польского» і т. д.
8 У сп. Судієнка: «внівець спустошили».
й, оставивши свої дворы, великим тумултом войска 1 усю зиму пустошилы оного гетмана литовского Сапіги маетносты, шукаючи его, жебы згубыти.
1 У сп. Судієнка: немає «великим тумултом войска».
РОКУ 1698*
Зараз навесні войска скупившися московскіе з нашимы, тоест з гетманом Мазепою, пойшли под городки на Низ й там укгрунтовали Казикермен й Тавань и там літовали, маючи з татармы подчас потребу, а межи Пречистимы повернули ку городам, осадивши Казикермен й Тавань людмы военнимы 2.
** Того ж року его царское величество Петр Алексіевич бил бытностію своею у місяці юні у Відню у цесара христіянского, где оного барзо приймовано з великим коштом, як царя, и почесть вираживано великую, где свої річи монаршиї отправивши, повернул щасливе. Того ж часу и в Липску бил 3 и в иних городах німецких и видівся з королем полским Августом, и краем литовским на Смоленско у свою землю Московскую на столицю приехал перед святим Семионом днем 4.
А войска московскіе и козацкіе з гетманом Мазепою, збудовавши Казикермен город, маючи килка утарчок з татари и з войсками турецкими, и зоставивши люду спотребу в Тавани и в Казикермени московского и козацкого, повернули на Україну в місяці септеврії.
Его царское величество, приехавши 5 на Москву, чинил росмотр межи бояри и стрелцями, которіе ся были збунтовали в небитности его царского величества на Москві и отступили своїх старших, которіе били зоставлени от граници шведской, и прийшли без указу под город Москву, и то задля яких бунтов, що ся на них перевело и сами признали на себе. И так по указу его царского величества полъчварти тисячи велено повісить, и по усіх улицах и по дорогах повішано, которих не казано ховати 6.
А сам его царское величество до Вороніжа зехал ку Дону, где судна морскіе готовано, и там до Рождества Христова змешкал. \162\
* У сп. Козельського за цей рік вміщено таке: «Року 1698. Войска московские, скупившися з гетманом Мазепою, укгрунтовали Казикермен и Тавань. Того ж року его царское величество у Відню бил у цесара христианского. Того часу и у Липску бил і в инних городах німецких и виділся з королем полским».
За 1699 р. у сп. Козельського немає жодного рядка.
2 У сп. Судієнка інший порядок слів: «а межи Пречистимы, осадивши Казикермен и Тавань людьми военными, повернули к городам и в доми поприходили».
** Починається третя рука.
3 Там же: «был в Липску».
4 У сп. Судієнка: немає «днем». Далі немає оповідання про повернення гетьмана Мазепи з козаками з-під Казикермена.