фiранку, за якою вiдкрилась половина, що слугувала за всiма ознаками
спальнею для численної та невибагливої родини; та на сценi в той час нiкого
не було, окрiм потворно вгодованої, смуглої, вiдразливо негарної дiвчини
рокiв принаймнi п'ятнадцяти, iз малиновими стрiчками у важких чорних косах,
котра сидiла на стiльцi й жартома пестила голомозу ляльку. Коли я вiдмовно
похитав головою й спробував вибратися з пастки, звiдниця, прискорено
лопочучи, почала стягувати брудно-сiру куфайку з бюста молодої велетки, а
потiм, переконавшись в моєму рiшеннi вiдiйти, зажадала "son argent". Дверi
вглиб кiмнати розкрилися, й два чолов'яги, виступивши з кухнi, приєднались
до спору. Були вони якоїсь кривої будови, голошиї, чорнявi; один з них був у
темних окулярах. Маленький хлопчик та замурзане кривоноге немовля замаячили
десь за ними. З нахабною логiчнiстю, притаманною жахам, розлючена звiдниця,
вказавши на мужчину в окулярах, заявила, що вiн ранiше служив у полiцiї - а
тому краще, мовляв, труснути калитою. Я пiдiйшов до Марiї (адже таким було
її зоряне iм'я), котра на той час преспокiйно переправила свої важкi ляжки
зi стiльця в спальнi на табурет за кухонним столом, щоб там знову взятись за
суп, а немовля тим часом пiдняло з пiдлоги їй належну ляльку. В тужливому
запалi, що надавав певного драматизму моєму недоладному жестовi, я сунув
грошi в її нiякову руку. Вона здала свiй дар екс-сищиковi, й менi дали
дозвiл вiддалитись.
7.
Я не знаю, чи був альбом свахи додатковою ланкою в ромашковiй гiрляндi
долi - та хоч би там як, - невдовзi по тому я намислив одружитись. Я утямив,
що рiвне життя, домашнiй харч, усi звичаї шлюбного побуту, профiлактична
одноманiтнiсть лiжкової дiяльностi i - як знати - майбутнє зростання деяких
моральних цнот, деяких чисто духовних ерзацiв, могли б допомогти менi - якщо
не позбутись ганебних та шкiдливих покликiв, то принаймнi чемно з ними
справлятися. Невелике майно, що я успадкував по батьковi - (нiчого значного
- "Мiрану" я давно продав) на додачу до моєї вражаючої, хоч i дещо
брутальної чоловiчої краси, дозволило менi зi спокiйною впевненiстю вдатись
до вiдповiдних пошукiв. Добряче роздивившись, я вподобав дочку польського
лiкаря: добряк лiкував мене вiд серцевої нестачi та запаморокiв. Iнодi ми
разом грали в шахи; його дочка дивилась на мене з-вiд мольберта i мною
позиченi їй очi або кiстянки рук встромляла в те кубiстичне глупоття, яке
тодiшнi освiченi панночки малювали замiсть персикiв та овечок. Дозволю собi
повторити, тихо, але поважно: я був, та ще залишився, всупереч усiм своїм
поневiрянням, винятковим вродливцем, зi стриманими рухами, з м'яким волоссям
i нiби похмурою, але вiд того бiльш привабною поставою великого тiла. При
такiй мужностi часто буває, що в гiдних показу рисах суб'єкта вiдбито щось
похмуре та розбурхане, що треба ховати. Так сталося й зi мною. Нажаль, я
добре вiдав, що варто менi ляснути пальцями, щоб отримати будь-яку дорослу
особу, обрану мною, я навiть звик не дуже зважати на жiнок, боячись саме
того, що та чи iнша плюхне як набряклий соком плiд менi на холодне лоно.
Якби я був що зветься "пересiчним французом", охочим до пишно вбраних дам, я
легко би знайшов серед знавiснiлих вродливиць, якi плюскались у мою понуру
скелю, iстоту значно привабливiшу, нiж моя Валерiя. Та в цьому виборi я
керувався мiркуваннями, що по сутi зводились - як я надто пiзно втямив - до
ницього компромiсу. I все це лише показує, яким страшенним дурепою був
Гумберт у справах кохання.
8.
Хоч я твердив собi, що потребую лиш сублiмованого pot-au-feu та живих
пiхв, одначе те, що менi подобалось у Валерiї, це була її iмперсонiзацiя
малого дiвчатка. Вона прикидалась малятком не тому, що второпала мою
таємницю: таким був просто її власний стиль - i я вскочив. Насправдi-бо цiй
дiвчинцi було принаймнi пiд тридцять (нiколи я не мiг встановити її точний
вiк, адже навiть її паспорт вводив в оману), i вона давно вже розлучилась зi
своїм дiвоцтвом за обставин, якi змiнювались за настроєм її пам'ятi. Я ж зi
свого боку був наївним, як тiльки може бути наївною людина iз сексуальним
ґанджем. Вона здавалась якоюсь пухнастою й грайливою, вбиралась la gamine,
щедро показувала гладкi ноги, вмiла пiдкреслити бiлину пiд'єму ступнi чорним
оксамитом черевичка, i приндилась, i вигравала ямками, й затрушувала