униз - зважилася зняти присiлого на схiдцях збентеженого Humbert le Bel.
П'ятниця. Бачив, як вона десь пiшла з Розою, темноволосою подругою.
Чому мене страшенно так хвилює дитяча - та це лише дитяча - її хода?
Розберемося з цим. Дещо тупувато ставить носки. Якась розхитанiсть,
подовжена на кiнець кроку в русi нiг нижче колiн. Ледь позначене човгання. I
все це нескiнченно молоде, нескiнченно розбещене. Гумберта Гумберта, крiм
того, глибоко зворушує жаргон дiвчиська та її рiзкий високий голос. Дещо
пiзнiше чув, як вона жбурляла в Розу грубуватим глупством через паркан. Усе
це вiдгукувало в менi деренчливим висхiдним римом. Пауза. "А зараз менi вже
час, малятко".
Субота. (Можливо, в цьому мiсцi щось виправлене автором.) Знаю, що
писати цей щоденник - безглуздя, та я вiдчуваю дивну пронизливу втiху; та й
хто би - крiм люблячої дружини - був би в змозi розшифрувати мiй
мiкроскопiчний начерк? Дозвольте ж менi об'явити зi схлипом, що нинi моя Л.
брала сонячну ванну на вiдкритiй верандi, та, от горе, мати та iншi якiсь
дами весь час мрояли поблизу. Звичайно, я мiг би розташуватися в гойдалцi й
удавати, що читаю. Та я схотiв залишитись у себе, побоюючись, як би жахлива,
запаморочна, смiхотворна й убога трясця, iздригаюча мене, не завадила менi
надати своїй поставi будь-яку подобу безтурботностi.
Недiля. Хитлива спека все ще з нами; благодатнiший тиждень! На цей раз
я зайняв стратегiчну позицiю, з товстою недiльною газетою й новою люлькою у
верандовiй гойдалцi заздалегiдь. Та дарма, вона прийшла разом з матiр'ю.
Вони були в чорних купальних костюмах, складених з двох частин i таких же
новеньких, як моя люлька. Моя ясочка, моя голубка спинилась бiля мене -
схотiла отримати сторiнки гумористичного вiддiлу, - й вiд неї вiяло майже
так як вiд iншої, рив'єрської, хiба що iнтенсивнiше, з домiшкою чогось
шорсткого - то був спекотний душок, вiд якої вмить зворушилась моя чоловiча
сила; та вона вже висмикнула з мене жадану частину газети й вiдступила до
свого килимка поряд iз своєю тюленеподiбною матiнкою. Там краса моя вляглась
долiлиць, являючи менi, незлiченним очам широко розкритим в менi у зрячiй
кровi, свої випнутi лопатки, й персиковий пушок уздовж увiгнутого хребта, й
пухлявiнь обтягнутих чорним вузьких сiдниць, i пляжний виворiт отрочеських
ляжок. Третьокласниця мовчки насолоджувалась зелено-червоно-синiми серiями
малюнкiв. Щонайпривабливiшої нiмфетки й не снилось зелено-червоно-синьому
Прiапу. Iз висохлими губами, крiзь рiзнобарвнi шари свiтла її позираючи,
збираючи в фокус своє жадання й ледь погойдуючись пiд прикриттям газети, я
знав, що якщо як слiд зосередитись на цьому сприйняттi, то одразу досягну
найвищої точки моєї жебрацької втiхи. Як хижак йде на рухливу, а не застиглу
здобич, я хотiв, однак, щоби це вбоге торжество спiвпало з одним iз
розмаїтих рухiв, якi читаюча дiвчинка зрiдка виконувала, поскубуючи собi
хребет i показуючи ледь пiдтушовану пахву, але товста Гейз раптом усе
зiпсувала тим, що обернулась до мене й попросила дати їй закурити, пiсля
чого загомонiла про шарлатанський роман якогось популярного пройди.
Понедiлок. Delectatio morosa.
"Я проводжу нестерпнi днi
В хандрi й тузi..."
Ми (матiнка Гейз, Долорес та я) мали поїхати по снiданку на Очкове
озеро й там купатись i валятися на пiску; але перламутровий ранок виродився
в полудневе дощiв'я, i Ло геть розприндилась.
Встановлено, що середнiй вiк статевого дозрiвання в дiвчат Нового Йорка
й Чикаго - тринадцять рокiв i дев'ять мiсяцiв; iндивiдуально цей вiк
хитається мiж десятьма (або менше) й сiмнадцятьма. Маленькiй Вiрджинiї ще не
стукнуло чотирнадцять, коли нею оволодiв Едгар. Вiн давав їй уроки алгебри.
Уявляю собi. Провели медовий мiсяць у Санкт-Петербургу на захiдному
узбережжi Флориди. "Мосьє По-По" як один з учнiв Гумберта Гумберта в
паризькiм лiцеї називав поета Пое.
Я маю всi отi риси, якi, за думкою експертiв iз сексуальних зацiкавлень
дiтей, збуджують вiдповiдний трепет у дiвчат: чиста лiнiя нижньої щелепи,
м'язиста п'ясть руки, глибокий голос, широкi рамена. Крiм того, я, кажуть,
схожий на якогось чи то актора, чи то гугнявця з гiтарою, котрим марить Ло.
Вiвторок. Дощик. Нiяких озер (лишень калюжi). Матiнка поїхала за
покупками. Я знав, що Ло десь поблизу. Внаслiдок таємних маневрiв я надибав
її в спальнi матерi. Витягувала перед дзеркалом вiко, намагаючись позбутися
смiтинки, що впала в лiве око. Клiтчаста сукенка. Хоч я й обожую цей її