вранцi, якщо буде ще болiти. Та ви знаєте, я вважаю, що лiтнiй табiр
настiльки кориснiший для дiвчиська - настiльки свiдомiший, як я завжди кажу,
анiж байдикувати на примiському газонi, й цупити в матерi губний олiвець, та
заважати сором'язному джентлмену працювати, та ще й закочувати сцену з
усякого мiзерного приводу".
"Та ви цiлком упевненi", проказав я нарештi (вигадавши кволе, невтiшно
кволе заперечення), що вона там не буде нещасна?"
"Нехай тiльки спробує бути нещасною. Втiм, життя там зовсiм не
складається з самих розваг. Керує табором Шерлi Хольмс - чули напевно -
написала книжку, називається "Школярки бiля багаття". Табiрне життя допоможе
Долорес Гейз розвиватись в багатьох сенсах - у сенсi здоров'я, характеру,
освiти, й особливо в сенсi усвiдомлення вiдповiдальностi перед iншими.
Хочете, вiзьмемо цi свiчки й перейдемо на веранду? Чи може ваша ласка лягти
в лiжечко та вжити що-небудь для полегшення болю?"
Вжити що-небудь для полегшення болю...
15.
Наступного дня вони вiдправились у мiсто купувати потрiбнi для
табiрного життя речi. Всiляка обновка дiяла на Лолiту чарiвно. За обiдом
вона, здавалось, вернула до своєї звичайної насмiшливої норми. Одразу ж по
обiдi вона пiшла до себе, щоб зануритись у книжки-комiкс, придбанi для
дощових днiв у "Кульбабi" - чи "Ку", як скорочено називали табiр; вона так
ґрунтовно переглянула їх до вiд'їзду, що потiм не взяла їх з собою.
Я вiдправився також в своє лiгвище й сiв писати листи. Мiй план тепер
був поїхати на море, а далi, на початок навчального року, вiдновити своє
перебування в Гейзiвському домi, бо я вже знав, що не можу жити без цiєї
дiвчинки.
У вiвторок вони знову ходили за покупками, й менi було доручено пiдiйти
до телефону, якщо начальниця табору подзвонила б за їх вiдсутнiсть. Дiйсно,
вона подзвонила, й кiлька тижнiв по тому в нас з нею була нагода пригадати
нашу приємну бесiду. В цей вiвторок Ло обiдала в себе в кiмнатi. Погарикавши
знову з матiр'ю, вона з годину проридала й тепер, як бувало й ранiше, не
хотiла з'явитись перед мене з заплаканими очима; при надзвичайно нiжному
кольорi обличчя, риси її пiсля бурних слiз розпливались, припухали - й
ставали хворобливо спокусливими. Її помилкове уявлення про мої естетичнi
вподобання надзвичайно засмучувало мене, адже я просто обожнюю цей вiдтiнок
ботiчеллєвої рожевостi, цей яскравий обвiд уздовж запалених вуст, цi вологi,
скуйовдженi вiї, а крiм того, її соромлива примха мене, звiсна рiч,
позбавляла багатьох спромог пiд фальшивим видом потiшання...
Проте, справа була не такою простою, як я вважав. Коли ввечерi мадам
Гейз та я сидiли в темрявi на верандi (нахаба-вiтер загасив її полум'янi
свiчки), вона з невеселим смiшком сказала: "Правду сказати, я об'явила
Лолiтi, що її найлюбший Гумберт уповнi схвалює таборовий проект, i ось вона
вирiшила вчинити справжнiй скандал з приводу, що ми буцiмто з вами бажаємо
позбутись її. Та дiйсна причина в iншому: я їй сказала, що завтра ми з нею
обмiняємо на щось простiше деякi занадто фасончастi нiчнi речi, якi вона
примусила мене їй купити. Моя примхливиця бачить себе зiрочкою екрану; я ж
бачу в нiй здорового, дужого, та на подив некрасивого пiдлiтка. Все це,
гадаю, лежить у коренi наших потерпань".
В середу менi вдалось на декiлька секунд залучити Лолiту: це трапилось
на площадцi сходiв, де зодягнена в натiльну куфайку й бiлi, забрудненi ззаду
зеленим, трусики, вона рилася в скринi. Я проказав щось навмисно дружнє й
кумедне, та вона лиш на це презирливо пирхнула, не дивлячись на мене.
Зловтiшний, вмираючий Гумберт незграбно погладив її по куприку, й дiвчисько
вдарило його, якнайболючiше, однiєю з чобiтних колодок покiйного пана Гейза.
"Зрадливий мерзотнику", сказала вона, мiж тим як я почалапав униз
сходинками, потираючи плече з виглядом великої образи. Вона не зласкавилась
обiдати з Гумчиком та матiнкою: вимила волосся й уклалась в лiжко разом зi
своїми кепськими книжиськами; а в четвер нечула мати повезла її в табiр
"Ку".
Як писали автори дужчi за мене: "Читач легко може уявити..." й так
далi. Втiм, я, мабуть пiдштовхну копняком у зад цю хвалену уяву. Я знав, що
закохався в Лолiту навiки, знав i те, що вона навiки зостанеться Лолiтою:
1-го сiчня їй стукне тринадцять рокiв. За два десь роки вона вже не буде
нiмфеткою й обернеться на "молоду дiвчину", а там на "коледж-герл" - тобто
"студентку" - гидкiшого за що важко що-небудь вимислити. Слово "навiки"